Дев’ятий рік поспіль редакція «Дня» без жодних грантів організовує Літню школу журналістики. Ми докладаємо до цього власні зусилля, тому що розуміємо, наскільки важливо виховати якісно інше покоління журналістів. Велику роль у роботі нашої газети (так вже історично склалося) і відповідно Літньої школи відіграє розуміння власного минулого. Тому, крім редакційних завдань, «лекцій» цікавих особистостей, упродовж кількох останніх років програма Літньої школи обов’язково пропонує студентам інтелектуальний маршрут важливими місцями української історії. Упродовж останніх років учасники Літньої школи разом із редакцією газети побували в Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» та козацькій столиці Батурині на Чернігівщині. Цього разу маршрут пролягав через Трипілля — Черкаси — Чигирин — Суботів — Холодний Яр — місця, кожне з яких свого часу стало осердям боротьби за українську державність.
Чому так важливо відвідати ці місця, а не просто прочитати про них у підручнику? Тому, що тільки через особисту присутність, спілкування з місцевими жителями формується особистісне відчуття своєї країни. Історія перестає бути паперовою, штучною, вона «оживає», передається через енергію місця. Без такого «живого розуміння» історії, на нашу думку, неможлива і якісна журналістика. Саме тому на шпальтах «Дня» колектив редакції неодноразово висловлював думку, що Україна потребує розроблення таких маршрутів знаковими історичними місцями на рівні Міністерства освіти та їх інтеграції у шкільну програму. Адже нерідко ми стикаємося з тим, що першими під час Літньої школи відкриваємо вже дорослим, сформованим особистостям такі місця, як Батурин чи Глухів, і відповідно вкотре переконуємося в очевидній відсутності системної історичної освіти.
Маршрут цьогорічної Літньої школи журналістики збігся із туристичним маршрутом «Золотої підкови Черкащини» — історико-культурної програми, що була затверджена Кабінетом Міністрів у 2005 році. Саме із цим регіоном пов’язані різні етапи українського руху, починаючи від національно-визвольної війни 1648—1654 років, Коліївщини, аж до «лісової» боротьби за українську державність у 1917—1920 роках та діяльності УПА. Холодний Яр завдяки роману Василя Шкляра «Чорний Ворон» цього року став ледь не культовим місцем для патріотів. Після прочитання художнього твору справді охоплювало особливе відчуття, коли ми проїжджали такі знайомі з книги місця: хутір Кресельці, де загинув Василь Чучупака, Мотрин монастир, село Мельники... Попри всі намагання викреслити з підручників з історії «незручні» імена найнаполегливіших борців за українську державність та пов’язані з ними події енергетика таких місць, як Чигирин, Суботів чи Холодний Яр стимулює дошукуватися правди, тому що тут «жива» історія говорить сама про себе. Одноденна програма, за словами учасників Літньої школи журналістики, була настільки насичена, що без перебільшень могла б тривати і протягом трьох днів. Інтелектуальний маршрут вагомо поповнив знання студентів з історії, адже більшість з них відвідали ці місця вперше. Про деталі подорожі та враження від неї читайте вже у наступному випуску «Дня».
