Використання Інтернету стало для України, а також для низки інших країн, що розвиваються, життєвою потребою. До такого висновку дійшла лабораторія ConsumerLab компанії Ericsson, яка провела дослідження споживчих переваг у сфері використання телекомунікаційних продуктів і послуг в Україні. Результати аналізу дозволили скласти портрет українського споживача. Зокрема, дослідження показало, що більше половини населення (59%) в містах України має доступ до високошвидкісного інтернету. Його використання, стверджує дослідження, є настільки ж технічно просунутим, як і на інших розвинутих ринках, зокрема, в Росії (72%), Німеччині (61%), Італії (52%). До того ж, використання інтернету і залежність від нього щороку зростає, і, як чекають експерти, ця тенденція з часом лише посилиться, оскільки люди активно переносять свою повсякденну діяльність і підтримку особистих зв’язків до онлайн. Цікаво, що 68% інтернет-користувачів у містах України щонеділі використовують соціальні мережі (у Великій Британії ця цифра становить 63%, у США — 62%), а 28% користується Skype чи аналогічними послугами IP-телефонії для зв’язку, щонайменше, раз на тиждень (Великобританія — 20%, США — 19%).
Дослідження було проведене в травні-червні 2011 року. В опитуванні взяли участь 500 респондентів у віці від 15 до 69 років із Києва, Львова та Донецька у форматі індивідуальних інтерв’ю. Такої вибірки, на думку експертів, цілком достатньо щоб оцінити ситуацію в цілому. Вона, за їхніми підрахунками, відбиває думку близько 3,4 мільйона людей, включаючи всі верстви населення.
Цікаво, що 33% опитаних є «першопрохідцями» або «цифровими старожилами» в Україні. Саме вони і стимулюють впровадження нових сервісів і пристроїв, зазначає директор з питань бренд-менеджменту Ericsson в регіоні Північна Європа і Центральна Азія Ерік Йоганніссон. За його словами, ранні «юзери» — це цінний сегмент ринку, вони з легкістю пробують нові сервіси, продукти та пристрої, а також є активними користувачами телекомунікаційних послуг. У цієї категорії українських споживачів багато спільного з іншими «передовиками» з Європи та США, вони значно впливають на розвиток ринку та його послідовників, стимулюючи впровадження нових послуг, пристроїв і технологій, зазначає Йоганніссон.
Але що ще спільного можна виявити між нашими «юзерами» і їхніми європейськими колегами? На жаль, проблему якості української інтернет-аудиторії дослідження лабораторії ConsumerLab не зачіпає. Адже навіть якщо брати до уваги український сегмент соціальних мереж, далеко не всі їх учасники стурбовані суспільно-політичними проблемами, далеко не всі беруть активну участь у світоглядних дискусіях. Багато користувачів соціальних мереж залишаються на побутовому рівні. І на тлі революції «інтернет-хом’ячків», «креативного класу» в Росії, питання не про кількість, а саме про якість нашої інтернет-аудиторії стає ще актуальнішим. Наскільки вона за якісним показником відрізняється від російської, від європейської, від арабської? Чи може з цього віртуального об’єднання вирости щось істотніше в суспільно-політичному житті? Так, ці люди безперечно просунуті в технічному розумінні, але носіями якої свідомості вони є? Чи не пострадянської зі всіма наслідками, які звідси випливають? Чи спроможні «інтернет-хом’ячки» розпрямити спини та стати громадянським суспільством — не в сенсі виходу на вулицю з плакатами та гаслами, а в сенсі розуміння своєї країни та усвідомлення власної відповідальності?
Занадто багато запитань. Єдине, що можна сказати з повною впевненістю — це те, що прозорість настає. І це довів 2011-й рік із його багаточисельними акціями протесту в усьому світі (і Україна тут не стала винятком), в яких не останню роль зіграли, як відомо, соціальні мережі.
До речі, цікава щодо цього стаття «Революція не перемагає онлайн» з’явилася вчора на сайті gazeta.ru. У ній автори посилаються на дослідження, опубліковане у виданні Nature. Доктор Сандра Гонсалес-Байлон із Інституту інтернету при Оксфордському університеті та команда соціологів із Університету Сарагоси, яка працює під керівництвом соціолога Яміра Морено, проаналізували за допомогою спеціальної програми активність 87. 569 користувачів Twitter, які розіслали 581. 750 протестних повідомлень за 35 днів «іспанської весни», — широкого протестного руху, кульмінацією якого став масовий мітинг на мадридському майдані Пуерта-дель-соль і багаточисельні табори протесту, які окупували центральні майдани 59 іспанських міст за тиждень до виборів до національного парламенту.
Аналізуючи дослідження, видання доходить висновку, що локомотивом протесту виступають онлайн-співтовариства, які сформовано на основі реальних соціальних зв’язків і знайомств, а переламним моментом, що не дає протестним сигналам розчинитися всередині віртуальної мережі, також є офлайн — вихід протестувальників на міські майдани.
«Безперечно, соціальні мережі інтенсифікують горизонтальні соціальні зв’язки і протестні настрої, проте критичною умовою все одно залишається вулиця і спроможність протестувальників запропонувати суспільству реальну альтернативу, а не лише планшетну іграшку з інтернетом», — резюмує gazeta.ru.
Дійсно — і «День» писав про це не раз — соціальні мережі — це лишень інструмент. Але, оскільки в українських умовах більшість ЗМІ і зокрема наймасовіше телебачення залишається заблокованим для високої планки, чи можуть соціальні мережі стати майданчиком для вироблення нових смислів, варіантів цієї-таки вищезгаданої альтернативи?
— Соціальні мережі можуть статі інструментом поширення такої альтернативи, але виробляти її мають політичні сили та їхні штаби, — каже Віктор РИБАЧЕНКО, віце-президент Асоціації політичних психологів. — Адже, скільки б не було протестних настроїв, соціальна психологія говорить про те, що їх має бути каналізовано в певні упорядковані потоки. Вони мають бути організовані і їх мають обов’язково очолювати особистості. До речі, зараз активно обговорюється ідея про те, щоб об’єднані списки опозиції очолили люди високого рівня, скажімо, називають ім’я Ліни Костенко. Це говорить про те, що політики розуміють свою обмеженість на даному етапі, втрату довіри серед мас і те, що звичними політичними методами, гаслами та навіть звичними обличчями вже не можна підняти масову протесну хвилю. Але. Так, суспільство може шанувати, поважати моральні авторитети і в нас є такі люди, але реально очолити політичну хвилю протесту може лише політик. Якщо людина не йде за одним політиком, то це не означає, що вона не піде за іншим. Питання: де взяти цю політичну альтернативу? І тут важливі соціальні мережі. Тому що вони вчать спілкуватися. Адже з часів Радянського Союзу наше суспільство переважно тримається на вертикальних зв’язках, рівень самоорганізованості — низький. А завдяки соціальним мережам зростає самоорганізація. Горизонтальні зв’язки допомагають розвинути здатність суспільства самоорганізовуватися, не чекаючи на пастуха-організатора, лідера, командира. Потрібно визнати: спершу це в них не дуже добре виходить. Якщо оцінювати якість українського інтернету, скажімо, за блогами, коментарями, форумами, то можна констатувати велику кількість неякісних, низькокультурних коментарів. Але, потрібно розуміти, що йде цілеспрямована атака на якість українських інтернет-зв’язків, соціальних горизонтальних мереж. Певна частина політичних сил має свої команди так званих «тролів», які спеціально запускають у форуми грубощі, мат, образи, щоб відвести увагу людей від сутності питання. На жаль інтернет-товариство досі ведеться на такі повідомлення й це виводить дискусію за межі інтелекту. Не дивуйтеся, але я вважаю, що «тролі» також корисні. Це — як щеплення. Якщо ми не навчимося поглиблювати змістовні коментарі, ми не піднімемося на сходинку вгору. Я позитивно оцінюю навіть такі одіозні соціальні мережі як «Однокласники» або «ВКонтакте». Бо вони просто вчать контактувати. І колися ці канали, які сьогодні переповнені дріб’язковим змістом, наповняться серйозним змістом. Головне, щоб ці канали вже було відпрацьовано».
Якщо навіть такі сайти, як «Одноклассники», і можуть зрештою перерости в майданчики для сутнісних дискусій, це не звільняє від потреби створювати в мережі нові стандарти якості, що можуть протистояти перевиробництвові «тролів» та бути привабливими для думаючих людей.
