18 лютого на день народження до Джеймса Мейса прийшло небагато людей.
Проте, як нам здається, цьому товариству він би зрадів. Це його кохана дружина Наталка Дзюбенко-Мейс, його «бос» Лариса Івшина (так жартівливо, на західний манер, журналіст називав головного редактора) і його молоді колеги, які не були з ним знайомі особисто, але знають і читають його праці. Пані Наталя згадує, що Джеймс дуже любив спілкуватися з молоддю, а надто цінував саме своїх українських студентів. І казав, що вони мають більше знання, але менше — вмінь. На відміну від, наприклад, гарвардських, які є більш практично зорієнтованими.
На жаль, у день народження науковця, публіциста, викладача його студенти до нього не прийшли... Утім, ті, хто спілкувався з Джеймсом безпосередньо, ставляться до цього з розумінням і поблажливістю. Щоб осягнути його ідеї, потрібен час і, головне, — зусилля. І чим більше років нас від нього віддалятиме, чим інтенсивніше в університетських аудиторіях обговорюватимуть його думки, тим більше квітів нестимуть до нього.
Iз днем народження, Джеймсе!
