Не відомо, що краще, — чи коли потрапить ця інформація до європейської преси, чи ні. Про те, що в нас, готуючись до Євро-2012, живцем спалюють котів і собак. Якщо так, то культурні люди вважатимуть нас дикунами, — звичайно, якщо на нас ще будуть зважати, бо про Україну й так вже говорять як про «коридор» між Росією і Європою. Мовляв, що від того «коридору» хотіти?
Леонід Кравчук днями у своєму блозі на «Українській правді» написав відкритого листа до Президента України Віктора Януковича: «Звернутися до Вас з цим листом мене змусили події, що розгортаються в цивілізованих країнах у зв’язку з жорстоким ставленням до тварин в Україні... Так ми готуємось комфортно зустріти гостей на Євро-2012. Та гості бачать цю проблему по-іншому. До України надходить багато звернень від міжнародних організацій, відомих гуманістів із проханням врегулювати цю проблему і не прикриватися позицією УЄФА. Директор УЄФА Мартін Каллен офіційно заявив, що УЄФА не підтримує жорстоких методів нищення тварин, і повідомив про це Уряд України...» — пише Леонід Макарович.
Далі — найжахливіше. Леонід Макарович говорить про те, що «Товариство «SOS», яке очолює відома гуманістка пані Тамара Тарнавська зібрало документальні свідчення, як спалюють живими собак і котів у спеціальному пересувному пристрої, винайденому в м.Лисичанську. Цю пекельну машину вже охрестили собачим «освенцімом», бо жорстокість людей дійсно перейшла всі межі».
Ні багато ні мало — пройтися катком по парках, собаках і кішках, людських душах — і всі це заради Євро-2012. Чемпіонат, звичайно, не винний. Просто в критичних ситуаціях (а завдання дати раду з нічийними тваринами, особливо якщо до того в нас не було цивілізованої практики) — виявляється справжнє «я» людини, а не те, яке вона демонструє.
«Є і вищий Закон. Нагадаю, що Папа Римський відніс собак до живих істот, в яких є душа. Тому людей, які так жорстоко поводяться з собаками, маємо підстави називати душегубами», — робить висновок перший президент України.
Але боюся, що слово «душогуб» душогубів не лякає. Як і не лякає багато інших слів, чи то пак понять. Вони взагалі часто не бояться того, чого культурну, зрілу, думаючу, цілісну людину має лякати, — зрадити, поступити підло, піти на компроміс із совістю. На підтвердження — дуже красномовний на тому ж блозі коментар читача: «Люди — слабые, трусливые, самые агрессивные животные. Объясните де тишкам, что собак сжигают в утилизаторах или пристреливают и что это правильно». Виходить, що тварина — таки краща за людину. Бо тварина, керуючись інстинктом виживання (як і людина, до речі), ніколи не зробить боляче комусь навмисне. Людина ж розуміє, що робить погано, — і це найгірше.
Так, можливо тих людей, у Лисичанську поставили перед вибором — або ловиш тварин, або звільнений з роботи (звичайна совкова практика). Але хай пробачать це моралізування (хоч, здається, людям часто-густо просто не вистачає вчасно почутих потрібних слів...), та пригадую проповідь патріарха Філарета перед Великоднем. Він говорив, що всі люди отримують від долі, Бога тощо виклики, спокуси. Але одні борються («видавлюють раба» по Чехову), а інші — здаються. В цьому і проявляється людина, на цьому побудоване зростання особистості, як кажуть психологи, або, як говорять теологи, — «боротьба з гріхом».
Влучно говорить соціальний психолог Олег Покальчук, що в українців — подвійні, а то й потрійні стандарти. Говорити (соціологам, наприклад) — одне; говорити на кухні — друге; стверджувати в товаристві чи в транспорті (на публіку) — третє; а робити в результаті — четверте. Так і живемо. Бо хіба може в суспільстві, де 75% людей кажуть, що вірять в Бога, живцем спалювати тварин?
«Розумію, що не можна в наказному порядку примусити чиновників любити собак чи котів. Але закони вони мусять виконувати. Закликаю всіх не бути байдужими до жорсткості та приєднатись до руху на захист безпритульних тварин», — пише Леонід Кравчук.
В Україні був лише один випадок, коли згідно із Законом «Про захист тварин від жорстокого поводження» притягнули до відповідальності людину за те, що вона побила собаку. «День» писав про цей випадок. Але на загал ситуація із ставленням до бродячих тварин — дуже складна. У Києві — теж не з кращих. Як написала у своєму листі наша читачка Марина Кирюхіна, на початок 2010 року в столиці було 50 тисяч бездомних тварин. До червня їх зменшилося на 15 тисяч. Куди вони поділися? «Не можна перетворювати Київ на великий Бабин Яр для безпритульних тварин», — наголошує вона. «За європейським законодавством такі дії за своєю суттю є такими, що караються. В Україні ж чомусь знову не спрацьовує правоохоронна система. Щось зовсім не чути українських «зелених»... А як же девіз «Грінпісу» — «Думай глобально, а дій локально!»? На жаль, поховалася українська інтелігенція...» — занепокоєна Марина Кирюхіна.
Простих людей влада не чує, можливо, почує хоч Леоніда Кравчука? «Прошу Вас, Вікторе Федоровичу, вжити заходів, щоб закрити ганьбу ХХІ століття — пересувні крематорії для бродячих тварин, примусити представників влади врешті-решт виконувати закони і нести відповідальність за нехтування їх нормами. У світі не повинна утверджуватися думка, що в Україні варварська влада. У нас є досвід вирішення проблем безпритульних тварин за європейськими стандартами — стерилізація тварин та створення притулків для них. Його слід упроваджувати і захистити наших менших братів. Я знаю Ваше особисте і Вашої родини ставлення до тварин. Воно викликає повагу», — завершує Леонід Макарович.
Будемо сподіватися, що і це звернення, і позиція громадських організацій, і журналістів не залишиться без уваги. І собак не мордуватимуть, і все це припиниться. Але ж до кожної людини не приставиш президента. На те кожній людині дана совість — внутрішній «президент». У першу чергу потрібно слухати саме її.
КОМЕНТАР
Лілія ЄМЕЛЬЯНЕНКО, координатор міського об’єднання міні-притулків «Гном»:
— Я знаю, що цей «крематорій» був запланований кілька місяців тому, знаю, що наші колеги з Лисичанська протестували проти нього. Хіба на нашу владу щось вплине?.. У Києві такого немає, хоча проблема з безпритульними тваринами набуває дедалі більшої актуальності. Зараз тварин дуже багато — почастішали випадки, коли їх викидають на вулицю. Ми ж займаємося конкретною роботою: підібрали тварину, дали їй раду. А коли раніше ми хотіли працювати над більш глобальними завданнями — виходили під стіни влади, то нічого це не дало. У Києві вже багатьох отруїли собак — прокотилася ціла хвиля (Відрадний, Троєщина, Оболонь, Теремки). На жаль, програма стерилізації тварин так і не працює, хоч гроші на неї виділяли. Там не проб’єшся і не проломишся. А нове керівництво держави до цієї проблеми не є лояльнішим.
P.S. Президент Віктор Янукович подякував Леонідові Кравчуку за його підтримку гуманного ставлення до тварин у нашій країні. Про це повідомляє прес-служба глави держави. Він зауважив, що питання захисту тварин вимагає постійної уваги, і що перший президент справді зайнявся дуже потрібною та корисною справою. Президент також пообіцяв «Леоніду Макаровичу всіляку підтримку, а також сприятиме тому, аби чиновники на місцях чітко дотримувалися законодавства, що передбачає гуманне ставлення до тварин».
