Однак фахівці, віддані ідеї створення євроазійського нафтотранспортного коридора (ЄАНТК), переконані, що цей проект може бути ефективним лише в разі залучення до його реалізації інвестиційних ресурсів нафтогазових компаній — власників нафти каспійського регіону та активних операторів на ринку в Європі. Безумовною запорукою успіху цього проекту є підтримка Європейського банку реконструкції та розвитку, який виявляє в ньому постійну зацікавленість. ЄАНТК уже користується популярністю в Польщі, яка в листопаді 1998 р. створила групу компаній «Golden Gate» для участі в його реалізації. Інтерес до проекту виявили також кілька провідних нафтових та фінансових компаній США. А агентство з торгівлі та розвитку США наприкінці 1998 року згідно з рішенням Комісії Кучма — Гор виділило грант на виконання техніко-економічного обгрунтування проекту. Його результати виявилися позитивними.
Українська частина проекту передбачає створення танкерного флоту, нафтоперевантажувального комплексу (терміналу) та трубопроводу. Та якщо спорудження трубопровідної системи йде ритмічно (щороку 68 км), то роботи на терміналі в останні два роки практично не провадились. Немає навіть і планів будівництва танкерного флоту. А це й робочі місця для суднобудівників, й замовлення для вітчизняних металургів та приладобудівників тощо.
За роки будівництва нафтотерміналу та трубопроводу з державного бюджету України було виділено лише 8,5 млн. грн. (обсяг робіт 3,9 млрд. грн.) Будівництво здійснювалося в основному за рахунок коштів ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи». Однак останнім часом фінансові можливості цих підприємств погіршилися, оскільки тепер вони зобов’язані перераховувати до державного бюджету надходження від транзиту нафти.
Враховуючи стратегічне значення євроазійського нафтотранспортного коридору для України, а також наявність численних організаційних, фінансових, технічних проблем, що заважають його створенню, Президент Леонід Кучма підписав низку документів, які ставлять досить складні завдання перед органами державної влади. Тому ЄАНТК є предметом особливої уваги Ради національної безпеки і оборони України. Починаючи з 1997 року, на засіданнях РНБОУ неодноразово розглядалися стан та перспективи реалізації планів диверсифікації джерел нафтозабезпечення. Згідно Указу Президента України від 10 березня 2000 року № 457 «Про рішення Ради нацiональної безпеки i оборони України вiд 14 лютого 2000 року «Про невідкладні заходи щодо подолання кризових явищ у паливно-енергетичному комплексі України» Кабінету Міністрів України в черговий раз було доручено прискорити будівництво першої черги нафтового терміналу «Південний» та нафтопроводу «Одеса-Броди». Та розвиток подій навколо реалізації цього проекту свідчить, що уряд має на нього свої погляди, відмінні від позиції Президента України та РНБОУ.
На початок квітня будівельна готовність нафтопроводу «Одеса — Броди» становила 64%, а НПК «Південний» — лише 6,5%. Однак даний проект буде життєздатним лише в тому разі, якщо у 2001 році одночасно стануть до ладу танкерний флот, нафтотермінал та трубопровідна система, а нафта потече на модернізовані (проект буде рентабельним в разі підвищення глибини переробки нафти до 80%) вітчизняні заводи. Важливо зрозуміти, що саме нафтотермінал є ключовим елементом проекту. Різний стан будівельної готовності нафтопроводу і терміналу може призвести до ефекту «порожньої труби» та перетворити ЄАНТК на довгобуд сторіччя. Цього, на жаль, наш уряд не усвідомлює.
Президент України, РНБОУ неодноразово наголошували на тому, що урядові слід визначитись з усіма складовими будівництва євроазійського нафтотранспортного коридору, і в першу чергу підібрати партнерів з закупівлі нафти, підрахувати обсяги її транзиту, керуючись при цьому вимогами економічної доцільності.
Щоб вишукати і зконцентрувати фінансові ресурси усіх зацікавлених в реалізації даного проекту сторін, передбачається створити міжнародний нафтотранспортний консорціум, частина України в якому має визначатися тією інфраструктурою, яка на той час буде побудована. 26 травня 1998 р. Президент дав доручення опрацювати питання про створення такого консорціуму, заборонивши при цьому використання державних коштів без належних гарантій їх повернення. Серед переваг цього рішення — зменшення навантаження на державний бюджет, розширення економічних зв’язків з дійсними та потенційними членами Європейського союзу, створення економічного підгрунтя для діяльності міждержавного об’єднання ГУАМ і головне — зміцнення політичної позиції України в діалозі з Російською Федерацією щодо постачання російських енергоносіїв.
Таким чином реалізація проекту шляхом створення міжнародного консорціуму сприятиме зміцненню енергетичної безпеки України. При цьому весь проект ЄАНТК розглядається як комерційний, який здійснюється також і за участю приватного капіталу, який матиме свою частку в даному консорціумі. Його створення передбачає суттєве прискорення будівництва об’єктів ЄАНТК, оскільки таким чином можна збільшити частку України в статутному фонді консорціуму. Гальмування будівництва, зволікання з отриманням кредиту ЄБРР переслідують єдину мету — перешкодити реалізації ідеї ЄАНТК.
Для її втілення у життя необхідно збільшити обсяг централізованих капіталовкладень, спрямованих на будівництво об’єктів ЄАНТК, залучати для цього також прибутки ДАТ «Магістральні нафтопроводи «Дружба» та ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», сприяти участі у проекті зацікавлених інвесторів — ЄБРР, американських та польських компаній. Проте Уряд не вживає заходів щодо розв’язання цих проблем.
Значний зовнішній борг та зобов’язання з його обслуговування в нинішньому році практично виключають будь- яке бюджетне фінансування проекту. Графіком фінансування будівництва першої черги нафтотерміналу передбачалося виділити близько 40 млн. грн. — реально надійшло 3 млн.грн. За рахунок централізованих капіталовкладень поточного року може бути виділено максимум 100 млн. грн. (при річній потребі 562,6 млн. грн.), а в разі реалізації планів міністерства фінансів щодо скорочення бюджетних видатків не буде виділено жодної копійки. В той же час податковий прес не дозволяє спрямувати на будівництво об’єктів ЄАНТК достатні кошти за рахунок прибутків нафтотранспортних організацій. І як же цинічно звучать в цих умовах гучні заяви деяких членів уряду щодо необхідності обмежити фінансування проекту виключно власними коштами. Тим часом зволікання з вирішенням суто технічних питань призвело до припинення переговорів з ЄБРР. Невиправдано затягнулося визначення основного позичальника коштів банку, що суттєво уповільнило темпи реалізації усіх технологічних складових проекту. Тим часом відомо, що за висновком ЄБРР єдиним можливим позичальником коштів банку може бути ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», яке пройшло міжнародний аудит з цього питання.
Водночас розгортається PR-кампанію щодо дискредитації позиції Президента України та РНБОУ й утвердження так званої ізоляціоністської моделі реалізації проекту ЄАНТК, що передбачає «опору» виключно на васні сили, хоча елементарне порівняння цієї моделі з проектом міжнародного консорціуму дозволяє експертам твердити про абсолютну перевагу останнього. Відтак стають зрозумілішими справж ні цілі, які переслідують прихильники изоляціонізму в уряді України. Це — задоволення власних політичних амбіцій, отримання контролю над рухом бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію проекту, намагання не допустити чесної конкуренції на нафтовому ринку України, зберегти монопольні надприбутки наближених структур. Об’єктивно прибічники ізоляціонізму працюють проти проекту ЄАНТК і на неукраїнський маршрут транспортування каспійської нафти.
