У повідомленні прокуратури сказано, що теплохід «Пам’ять «Меркурія», приписаний до порту Севастополь, належав сімферопольській фірмі «Сата» і систематично використовувався для перевезення вантажів та пасажирів між Стамбулом і Євпаторією. Розслідуванням встановлено, що 26 січня 2001 року судно вийшло з порту Стамбул в Крим, маючи на борту 27 членів екіпажу і 25 пасажирів. Капітан теплохода Леонід Пономаренко відповідно до Кодексу торгового мореплавання України відповідав за забезпечення безпеки руху і експлуатації судна, однак він порушив вимоги Міжнародної конвенції з безпеки людського життя на морі 1974 року і не керувався обмеженнями, які були в «Інформації про остійність» теплохода, затвердженій ще Російським морським регістром 17 червня 1997 року.
Як розповідали кореспондентові «Дня» відповідальні працівники морського транспорту в Ялті, Севастополі і Євпаторії, судна такого типу в подібних рейсах зазвичай були перевантажені. Керуючись комерційними міркуваннями, і цього разу капітан прийняв на борт теплохода 329,6 тонн вантажу, хоч вантажопідйомність судна була обмежена 200 тоннами. Незважаючи на те, що максимальний дедвейт не повинен був перевищувати 250 тонн, насправді він становив 480 тонн. При такому перевантаженні в штормову погоду судно, знаходячись практично в центрі Чорного моря, почало кренитися на лівий борт. Намагаючись вирівняти крен, капітан віддав команду на прийом баласту в цистерни правого борту, чим ще більше погіршив остійність перевантаженого судна. Воно дало значний крен на правий борт — настільки, що зачерпнуло води, і крен став швидко збільшуватися. Подальші заходи по звільненню від вантажу пеленгаторної палуби, перекатці баласту, перекладанню керма «право на борт» не допомогли, і теплохід потонув за 20 хвилин. Люди ледве встигли виплигнути в крижану воду і розміститися в кількох шлюпках, багато хто при цьому загинув. Усього внаслідок цієї корабельної аварії загинуло 16, зникло безвісти 4 чоловiки.
У повідомленні прокуратури говориться також, що розслідуванням установлено, що капітан порушив встановлені для судна обмеження по району плавання. За типом і потужністю радіостанції та радіообладнання «Пам’ять «Меркурія» повинен був ходити в районі 20-мильної прибережної зони, однак курс його в цьому рейсі пролягав через центр Чорного моря, що спричинило невчасне прийняття сигналу біди береговими радіостанціями.
Як вдалося дізнатися кореспонденту «Дня», до катастрофи з «Пам’ять «Меркурія» встановлені обмеження порушувалися суднами подібних типів систематично. Те, що за сприятливих погодних умов капітанам вутлих суденець вдається «перескочити» через Чорне море, призвело до поблажливого ставлення екіпажів до обмежень. Перевантаження суден товаром для «челноків», скорочення часу на переходи навіть заохочувалися судовласниками, бо приносили серйозні прибутки. Але в цьому випадку ця зневага коштувала багатьох людських життів.
