Думка про нестійкість уряду Кінаха останнім часом активно вертиться в українському політикумі. Тепер процес з площини чуток перейшов у реальну політику. Постійний представник Президента України у парламенті Олександр Задорожній у п’ятницю повідомив про те, що Президенту представлено чотири кандидатури від більшості. Відповідаючи на запитання про те, коли буде запропоновано єдину кандидатуру глави уряду, О. Задорожній підкреслив, що це залежить від Президента. За його словами, Л. Кучму можуть задовольнити запропоновані кандидатури, але він також може попросити більшість представити єдину кандидатуру на пост прем’єр-міністра.
Цілком логічно, що в цій ситуації вже називаються запропоновані Президенту кандидати на прем’єрське крісло. За даними неназваного Інтерфаксом джерела, це нинішній прем’єр Анатолій Кінах, перший віце-прем’єр Олег Дубина, глава Донецької обладміністрації Віктор Янукович і глава Держподаткової адміністрації Микола Азаров. Джерело нічого не сказало про Сергія Тігіпка. (Ці ж персони фігурували і за попередніх «загострень» урядової стійкості).
Як бачимо, претендентів на відповідальність (а йдеться про відповідальність власну, а не когось іншого) у нашій країні не так уже й багато — як для більшості по-українськи. Стабільність (строк життя уряду в Україні — рік-півтора, тоді як депутатський мандат видається на чотири роки) вважається, мабуть, набагато більшою цінністю. Проте вчора відповідальність за недостатню підтримку уряду частково взяла на себе Українська спілка промисловців і підприємців, вихідцями з якої, за словами учасників засідання, є і прем’єр-міністр, і Президент країни. Правління зібралося у Києві з тим, щоб надати всіляку підтримку прем’єру, а за сумісництвом і президенту промисловців і підприємців, і закликати почесного президента УСПП (Президента Леоніда Кучму) «не допусти ти переростання окремих соціально-економічних конфліктів у масштабне політичне протистояння...» Правлінці зазначали, що за своїм персональним складом уряд і без пропонованих пертурбацій є коаліційним, і каялися в тому, що не зуміли добитися бажаних партії промисловців і підприємців результатів на виборах. Зате раділи тому, що створили (спільно з «трудовиками») велику фракцію парламентської більшості.
Загалом теперішній «кастинг» кандидатів у прем’єри має свої давні причини і «довгі» наслідки. По-перше, наявність кількох кандидатур від більшості означає її нестійкість, яка у свою чергу є наслідком стратегічної помилки влади на парламентських виборах. Пам’ятається, спочатку передбачалося створити сильну більшість на основі двох могутніх блоків (а не реальних партій) — «НУ» і «За єдину Україну!» Про те, що вийшло з формуванням списку, бажаним результатом і «парламентською долею» «Єдиної України» зараз згадувати якось не прийнято. Всі, кому треба, потрапили до парламенту і почали вирішувати свої проблеми. «Наша Україна», що образилася на поведінку влади на виборах, різко підвищила претензії у «діалозі» про свою монополію на владу.
У чому зараз сенс зміни уряду? Хоч би як ставилися до Кінаха, особливих економічних причин для його відставки немає, міняти уряд зараз — серйозний ризик. Однак, враховуючи близькі президентські вибори, зрозуміле бажання провідних політико-фінансових угруповань посилити свій вплив на уряд. Оскільки Кабмін, незважаючи на всі розмови, як і раніше залишається інструментом не політичної відповідальності партії або блоку, а засобом збереження контролю над прибутковими секторами національного ринку. І головне — хорошим майданчиком якщо не на виборах-2004, то принаймні на провідні ролі у процесі «великого переділу», яким можуть стати президентські вибори в Україні. І обов’язково стануть, якщо влада не врахує досвіду березневих виборів до парламенту.
Загалом ризики нинішньої ситуації очевидні: або більшість узгодить одну кандидатуру всередині себе, а потім з Президентом, або параліч парламенту затягнеться надовго, а процес передачі влади у 2004 році буде вирішуватися не у Києві. Принаймні у виборі «меню» для виборців голос української еліти буде слабкий.
