Навіть після найбільшої в світі ядерної катастрофи в Чорнобилі
фахівці розмірковують про те, що головніше: економіка чи екологія? Не перше
і не друге — потрібен баланс. Все, що творить людина, призводить до знецінення
її енергії, тому що будь-які машини і механізми за своїм рівнем нижчі та
безглуздіші за людину. Ми ж зараз робимо все всупереч законам природи і
не узгоджуємо з ними закони економічні. У процесі взаємодії організму з
навколишнім середовищем, з якого він отримує енергію для реалізації своїх
функцій, організм може послідовно реалізувати їх тільки за умови, що його
сукупні потреби не перевищать ресурсні можливості навколишнього середовища.
Тому кількість функцій, що реалізовуються, залежить від того, скільки енергії
витрачається на здійснення попередніх функцій. Якщо вичерпано ліміт, встановлений
навколишнім середовищем для всього організму, то не здійсниться остання
функція — розмноження. У цьому суть екологічного балансу. Чому сталося
це порушення? Що відбувається з природою і кліматом? Чому українська земля
стає ворогом для людей? Чи буде зростати кількість природних катаклізмів
і техногенних аварій і чому? На ці і численні інші запитання «День» буде
намагатись дати відповіді в новій постійній рубриці — ЕКОЛОГІЯ. Саме в
1977 р. український вчений-еколог Віталій Олексійович Межжерін організував
перший в світі факультет ЕКОЛОГІЇ І ЕКОТЕХНОЛОГІЇ при Київському народному
університеті технічного прогресу. За що і поплатився... Проте факультет,
де деканом був В. Межжерін, проіснував до 1984 р. У ньому читали лекції
відомі фахівці з усього світу. Після закриття факультету В. Межжерін рік
читав лекції в Польщі, в Силезькому університеті в Катовіцах, а повернувшись
до Києва, багато років працював над книгою «ЦИВІЛІЗАЦІЯ І НООСФЕРА». Кожний
рік в США виходить багатотомник «ХТО Є ХТО В СВІТІ». У 16, 17 і 18 томах
можна знайти і біографію вченого з України, що зробив свій вагомий внесок
в світову екологічну науку. Одночасно В. Межжерін є членом Національного
географічного товариства США.
атастрофи — тема вельми актуальна і приваблива для читача.
Тому ЗМІ не проходить повз них. На телебаченні по понеділках навіть з’явилася
передача під назвою «Катастрофи тижня». Матеріалів вистачає. Світ живе
катастрофами. Не тільки їх відчуває, говорить і пише про них, але і ліквідує
їх наслідки. Створює для цього спеціальні служби, що спустошують скарбницю
і кишені платників податків.
Незважаючи на таку пильну увагу до катастроф, звертає на
себе увагу повна незахищеність від них, звикання до них, вкорінення думки,
що вони є нормою, а не виявом патології, хвороби, яку необхідно лікувати.
Але якщо існує хвороба, то існують не тільки способи її лікування, а і
профілактики. Хворобу легше і дешевше попередити, ніж лікувати. Однак зрушень
в цьому напрямі не видно. Головною причиною такого стану потрібно вважати
те, що всяке повідомлення про катастрофу являє собою констатацію факту,
а це унеможливлює перетворення його в досвід. Наведу один свіжий приклад.
Миколаївська екологічна катастрофа, наслідки якої вилилися
у вигляді токсикодермії, привернула до себе велику увагу і призвела до
чималих витрат. Для з’ясування її причин до нас принеслися експерти з іншого
континенту, вважаючи, швидше за все, що ці «варвари» знову винайшли якусь
таємну зброю і, звичайно, не вміють з нею поводитися. Правда, вони швидко
зрозуміли, що причини зовсім в іншому, і не виявляючи більше інтересу до
цієї проблеми, відправилися геть. Ми ж ще довго судили-рядили, поки не
прийшли до висновку, який повинен був бути початковою гіпотезою. Адже ми
вже пережили стільки екологічних лих, що щось нове важко вигадати.
У кінці 80-их на Київщині сталася екологічна катастрофа,
подібна до миколаївської. Про неї, звичайно, офіційно не повідомлялося,
однак чутки розповзлися, оскільки лікувальні установи виявилися заповненими
жінками-селянками з ознаками серйозних отруєнь. Їх було так багато тому,
що хімізація сільського господарства досягла небаченого досі розмаху і
здійснювалася планово на великих площах. Власне, вона і викликала масове
винищення зайців, а також багатьох польових птахів, але на це дивилися
крізь пальці, хоч і знали причину того, що відбувалося. Однак отруєння
жінок змусило детально дослідити проблему, оскільки потрібно було їх якось
лікувати. І ось до якого висновку прийшли токсикологи.
Протягом дуже короткого часу на бурякові поля були внесені
мінеральні добрива, гербіциди і засоби захисту від бурякового довгоносика.
В результаті у верхніх шарах грунту виникла суміш речовин, які внаслідок
дощів утворили розчин, а висока температура активувала його, що викликало
хімічну реакцію. Її продуктом стали отруйні гази, які за характером своєї
дії нагадували дію нервово-паралітичного газу. Жінок на поля вигнала необхідність
прополювання цукрового буряка, технологія якої вимагала від них згинатися
з сапою в руках над землею. Природньо, що біля поверхні землі концентрація
газу була високою, достатньою для того, щоб викликати серйозне отруєння.
З цього прикладу видно, що катастрофа — не якась окремо
взята подія, а їх ланцюг. Це якраз і дозволяє уникати її з мінімальними
витратами, впливаючи на її найслабішу ланку. Але для цього необхідне чітке
розуміння процесів, які являють собою нормальне явище, стан здоров’я. Тільки
маючи уявлення про нього, можна побачити патологію. Але все це знання повинно
бути в розпорядженні людей. Адже в умовах катастрофи кожна людина повинна
прийняти самостійне рішення. Пригадаємо, як японці готують дітей до можливих
землетрусів, цунамі або тайфунів. Результати такої підготовки добре видно
при зіставленні кількості жертв від землетрусів в Японії з ними ж в Спітаці
або Туреччині.
В мене ніяк не може вкластися в голові те, що відбувалося
під час повені 1998 р. в Карпатському регіоні. Як люди, протягом життя
яких повені виникали не раз, і ці повені були пов’язані з випаданням великої
кількості опадів, могли в період інтенсивного випадання дощів покласти
на зберігання зимовий запас продовольства в підвали, де затоплення виявляє
себе раніше за все?
Вище я вже згадував телепередачу «Катастрофи тижня». У
одній з останніх було озвучене твердження, що кількість катастроф на планеті
не зростає, зростає інформованість про них. Коли так кажуть обивателі,
то з цим доводиться миритися. Не маючи необхідної інформації і бажаючи
створити оптимістичний сценарій, вони просто вигадують своє пояснення.
Але коли про це кажуть люди, які повинні об’єктивно оцінювати те, що відбувається,
то доводиться тільки розводити руками і приречено дивитися на майбутнє
людства.
Для того, щоб точно визначити, зростає чи ні кількість
катастроф на планеті, у людини є дуже надійні показники. Це гроші, за допомогою
яких визначаються збитки або прибуток. Тому звернiмося до думки тих, хто
їх рахує.
Статистика найбільших страхових компаній світу свідчить,
що проблема природних катастроф стоїть сьогодні надзвичайно гостро. Зокрема,
концерн «Мюнхенер Рюксферзихерунгс-Гезельшафт АГ», що є найбільшим в світі
товариством по перестраховці страхових компаній, прийшов до висновку, що
сьогодні відбувається в п’ять разів більше катастроф, ніж 30 років тому.
«При цьому капризи природи наносять економічний збиток у вісім разів більший,
ніж 30 років тому, а розміри страхових компенсацій потерпілим зросли за
цей час в 15 разів. Головною причиною такого розвитку експерти вважають
зростаючу концентрацію населення і матеріальних цінностей у великих містах,
розташованих в так званих зонах підвищеного ризику. Крім того, все більш
помітними стають зміни навколишнього середовища і земного клімату, викликані
господарською діяльністю людини» (ІТАР-ТАРС).
Особливо дивно чути твердження про незмінність кількості
катастроф в роки високої сонячної активності, з якою, як відомо, зв’язуються
підвищена тектонічна діяльність, аномалії в атмосфері, лісові пожежі, епідемії,
масове розмноження шкідників, війни, революції і багато іншого.
Кажучи про наслідки високої сонячної активності і пов’язані
з нею катастрофи, необхідно відмітити, що останні мають «повзучий» характер,
тобто розвиваються не так, як в момент падіння Тунгуського метеориту. Тому
більшість з них випадає на момент, коли сонячна активність починає знижуватися.
І в цьому відношенні майбутній рік повинен у нас викликати особливу тривогу
і надзвичайну увагу до всього, що відбувається. Вже сьогодні метеорологи
прогнозують посуху, а сухий жовтень примушує думати: чи не почалася вона
вже?
Якщо спробувати підбити підсумок сказаному, то слiд відзначити,
що людство має, принаймні в найближчому майбутньому, жити в умовах катастроф.
Їх число буде зростати, хоча потрібно знати, що це зростання не буде відбуватися
лінійно. Будуть тимчасові спади, що ні в якому разі не повинні бути приводом
для спочину.
Для того, щоб людство вижило, воно повинно взяти цей процес
під контроль. Суть його зводиться до того, що катастрофи необхідно навчитися
прогнозувати і здійснювати їх профілактику. Ліквідація наслідків необхідна,
але це не може бути стратегічним завданням, оскільки ніяка економіка не
зможе витримати такого навантаження. У цьому переконує той факт, що ще
жодна держава не змогла в повному обсязі вирішити завдання охорони природи.
Все це вимагає глибокого розуміння природи катастроф, яке
повинне бути вироблене у всіх. Протистояння катастрофам вимагає не тільки
колективних, але й індивідуальних рішень та дій. Вмирають, як відомо, поодинці.
