Усе тече — нічого не міняється, принаймні в стінах щойно відремонтованої Верховної Ради України. Народні депутати, які дозволили українцям на ціле літо забути слово «криза», ще навіть не повернувшись до будівлі під скляним куполом, уже закладають міцний підмурівок для її нового витка. У кожного представника з п’яти представлених у Раді фракцій — і свій матеріал для кризового будівництва, й свій архітектурний почерк. Найбільш активні на кризовому полі опозиціонери від Партії регіонів. Складається враження, що соратників колишнього прем’єра Януковича, які «спали» протягом двох останніх місяців (що для опозиції апріорі неможливо), розбудив Президент своїм закликом накласти мораторій на політичне протистояння, консолідувати спільні зусилля для розв’язання проблем загальнодержавного значення. Регіонали послухали звернення гаранта й традиційно зробили все з точністю до навпаки. Лідер «синьо-білих», повернувшись із тривалої відпустки вмить заспівав стару пісню про те, що його політична сила знов ініціюватиме відставку уряду Юлії Тимошенко. До речі, Секретаріату Президента варто довідатися, може й екс-прем’єр, який так оперативно реагує на кавказьку ситуацію, заявляючи про правомірність визнання РФ двох бунтівних грузинських регіонів, як і Тимошенко — зрадив Батьківщині з російським владним тандемом?
Заявляючи про необхідність тут і зараз «піти» Кабінет Міністрів, головний опозиціонер країни, по-перше, не вказує причин, які можуть слугувати підставою сказати «так» відставці КМУ для більшості народних обранців. На початку літа перед голосуванням, в результаті провальною антиурядовою ініціативою, регіонали кивали на інфляцію, мовляв, прем’єр не в змозі ефективно боротися з цим явищем. А зараз? Напевно, виборцям двох коаліційних фракцій, які сформували уряд, буде цікаво, з яких конкретно причин Кабмін планують відправити у відставку двічі за останні місяці. По-друге, що дуже важливо, колишній прем’єр-міністр, говорячи про плани висловити вотум недовіри уряду пані Тимошенко, не пропонує альтернативи. Звісно, що розробки, прорахунки — це не танці під куполом Ради з антинатовськими кульками, але все ж таки логічно було б, якби, голосно заявляючи про необхідність усунути нинішній Кабмін від владного керма, запропонували натомість щось краще. Тим паче, це був би логічний крок партії, представники якої запрограмовані на слово «стабілізація». Про яку, цікаво, стабілізацію йдеться? Припустімо, з другої спроби Тимошенко стає прем’єром з префіксом «екс», а далі, згідно із законом, є два шляхи. Перший — широка коаліція (для якої ну ніяк не набирається необхідна кількість мандатів). Другий — дострокові парламентські вибори, які сьогодні (з урахуванням в тому числі й ситуації на світовій політичній арені) теж потрібні країні, як зайцю стоп-сигнал. Тим паче (нижче наведено соціологічне опитування) що пересічні українці вже, схоже, неабияк втомилися від нескінченних виборчих ігор і віддають перевагу хлібу, а не видовищам. Вибори в Києві з їхньою низькою явкою та протестними нотками ризикують повторитися на загальнодержавному рівні.
Ніхто не сперечається, що діючий уряд працює не так бездоганно, як швейцарський годинник. Є питання, є приводи для конструктивної критики, це факт. Але до цього факту треба додати й інший момент: уряду, як говорить Віктор Янукович, вставляють палиці в колеса з усіх сторін. Та ж таки Банкова вже може видати десятитомник критичних випадів на адресу Кабміну та його голови. Причому останнім часом складається стійке враження, що кожен із багатьох «профільних» заступників пана Балоги може забути випити ранкову каву, але відмовитися від критики уряду — ні за що.
Як за таких умов псевдопартнерства з Секретаріатом Президента, який замість цементувати коаліцію, дробить її дім на окремі групи, зухвало називаючи їх «Єдиним центром», може їхати урядовий велосипед? Та тут, маючи олімпійські дані, змушений будеш гальмувати на кожному повороті, де на тебе чекає підніжка від буцімто партнерів. Але, не дивлячись на те, що в країні сьогодні проблем накопичилося, віз і маленький візок, й опозиціонери, й представники президентського Секретаріату з азартом взялися заварювати кризову кашу. А про те, хто і як потім буде все це розплутувати, — жодного слова. Як часто в нас трапляється: спочатку самі створюють проблему, а потім викручують мізки, як її розв’язати. Цілі гри зрозумілі — підсумки туманні й для країни, й для її економіки.
Підливши олії у кризове багаття й Конституційний Суд, члени якого заходилися міркувати над задачею: чи є в Україні правляча парламентська коаліція? Тлумачі Основного Закону розглядають звернення 105 депутатів від опозиційної Партії регіонів, які просять роз’яснити, що таке коаліція і за яких обставин її діяльність припиняється. Регіонали звернулися до КС після того, як на початку червня двоє коаліціонерів — Юрій Бут й Ігор Рибаков заявили про вихід із коаліційного дому. Після чого в коаліції не стало формальної більшості голосів. Зокрема, після «зради» двох коаліціонерів формально чисельний склад коаліції скоротився до 225 депутатів. Варто нагадати, що раніше з 156 депутатів БЮТ і 72 депутатів НУ-НС заяву про приєднання до коаліції не написав Іван Плющ.
Соратники екс-прем’єра Януковича вважають: коаліції більше немає. Представники БЮТ і НУ-НС доводять протилежне: коаліційний шлюб можуть брати й розривати фракції, а не окремі депутати, а отже коаліція жива й житиме надалі.
Судді вже заслухали представників сторін на відкритому засіданні. Тепер вони працюватимуть у закритому режимі, коли винесуть вердикт — невідомо.
Позивачів-регіоналів у цій справі в КС представляє депутат Олена Лукаш, яка заявила, що будь-яке рішення Феміди «синьо-білі» виконуватимуть. У свою чергу, бютівець Андрій Портнов переконаний: «Конституційний Суд, я вважаю, не має втручатися в діяльність законодавчої гілки влади. Саме тому з низки питань ми будемо просити припинити продовження справи й направити її на рішення Верховної Ради України».
Дивною виявилася позиція Банкової, озвучена представником Президента в КС Мариною Ставнійчук. «Наявність 226 депутатів у складі коаліції є конституційною умовою для її діяльності. Таким чином, чисельність коаліції має становити більшість від конституційного складу Верховної Ради не лише на момент створення коаліції, а й під час усього її існування в парламенті», — заявила, виступаючи на відкритому засіданні в КС, пані Ставнійчук, зазначивши, що цю думку поділяє й Віктор Ющенко.
Спікер Арсеній Яценюк, який, як відомо, вже неодноразово ставив на діючому скликанні ВР хрест, схоже, коаліційні загрози й кризові наслідки близько до серця не бере. Арсеній Петрович, ставлячи напередодні коаліційний діагноз, безапеляційно заявив, що треба чекати вердикту КС, і лише потім говорити про смерть чи життя правлячого коаліційного альянсу. А зібрати своїх колег ще до старту пленарної роботи ВР і одразу ж узгодити, як мінімум, найгостріші моменти й розбіжності у принципових позиціях (а такі мають місце)? Звісно, простіше піти проторованим і аж ніяк не доречним для парламенту шляхом: зібратися, заблокувати трибуну й тижнями радитися за зачиненими дверима. Але хіба за таку роботу виборці віддавали свої голоси, а платники податків платять зарплату 450 нардепам?
Потім, два тижні (при доброму розкладі) порадившись, парламентарії з усіх таборів виголошуватимуть з екранів ТБ, що головний законодавчий орган свідомо дискредитують. Та ніхто: ні Президент, ні прем’єр, ні навіть гострий на язик Балога, не можуть дискредитувати Раду, оскільки це роблять депутати, які зжирають бюлетені колег при голосуванні за прем’єра або крадуть картку для голосування у спікера в найвідповідальніший момент. У цьому разі важко не погодитися з думкою Арсенія Яценюка, що, «дивлячись на це, й порнографію можна не дивитися».
Гаразд, ініціатива регіоналів щодо відставки уряду — це гра. Гаразд, рожева мрія комуністів про імпічмент Президенту (відповідний законопроект КПУ вже, до речі, зареєстрували у ВР) — це ілюзія. Гаразд, бажання глави держави виступити з парламентської трибуни й повчити парламентаріїв жити — це право гаранта. Гаразд, плани прем’єра за допомогою парламенту «просунути» життєво важливі закони — це мрія глави виконавчої гілки влади. До всього цього ми звикли, переживемо...
Але що дійсно лякає, то це бажання всіх без винятку фракцій негайно обговорити ситуацію в Грузії. Ось тут уже варто думати всім «до», а не «після». Потім, коли нарубають словесних дров, замало не буде. Це не той випадок, коли традиційна для нашого парламенту картинка про лебедя, рака й щуку може викликати іронічну усмішку. Питання настільки серйозне, що за всього розмаїття думок треба знайти одну — спільну позицію Верховної Ради України й прийняти її у вигляді постанови. Однак, чуючи які різні репліки звучать з різних фракційних таборів, виникає думка, що український парламент ризикує в черговий раз «прославитися» на весь світ. Знайти загальну кавказьку формулу складно, але все ж таки шукати її не просто треба — вкрай необхідно вже зараз. Час іще є, але, на жаль, наші слуги народу цей термін витрачають для просування своїх кон’юнктурних задач, як то імпічмент (укотре за рік?) чи відставка уряду. За таких реалій програма-мінімум — знизити градус зашкалювання емоцій депутатів, які, кажучи про війну, забувають банальне: слово — не горобець...
ДУМКА НАРОДУ
72% українців не хочуть проведення дострокових парламентських виборів.
Про це свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного в серпні компанією «Нью Імідж Маркетинг Груп».
Разом із тим, якби вибори до Верховної Ради відбулися в серпні, то до парламенту пройшли б 4-5 політичних сил.
У цьому випадку Партію регіонів підтримали б 21,8% респондентів; Блок Юлії Тимошенко — 19,9%; блок Литвина — 9,2%; блок «Наша Україна», якби його очолив нинішній голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, — 6,8%; Комуністичну партію України — 3,1%.
Також, за даними дослідження, якби в серпні відбулися президентські вибори, то в першому турі лідер Партії регіонів Віктор Янукович набрав би 22,9% голосів виборців; прем’єр Юлія Тимошенко — 20,5% голосів. У той же час, діючий Президент Віктор Ющенко опинився б на четвертому місці з рейтингом 7,1%, пропустивши вперед лідера блоку свого імені Володимира Литвина з 8,5% голосів.
Водночас проти всіх готові проголосувати 13,2% опитаних.
Дослідження проводилося компанією «Нью Імідж Маркетинг Груп» 1—17 серпня методом особистого інтерв’ю в 24 областях України й у Криму. Було опитано 24 тис. 438 респондентів старших за 18 років. Середня похибка вибірки становить 2,2%.
