Діяльність депутатів Верховної Ради за суттю повністю відповідає значенню французького слова «парле» («говорити») — дай тільки привід. Він завжди знаходиться: набридло просторікувати на тему економічної кризи та бюджету на 2009 рік — почали про кажанів. У нас, на жаль, про екологію згадують в останню чергу, хоча Україна ратифікувала не одну екологічну конвенцію. Лише один красномовний приклад. Минулого тижня Президент України подав на розгляд до Верховної Ради законопроект «Про прийняття поправки до Угоди про збереження кажанів в Європі», який передбачає внесення до Червоної книги усіх видів рукокрилих. Це спричинило справжній інформаційний бум. Але не як привід для обговорення екологічних проблем. У Європі проблема збереження рівноваги в екологічній системі — №1, попри всі кризи. Навпаки. У багатьох депутатів Верховної Ради це викликало сміх та іронічні зауваження. Насправді ж мова йде не так про збереження, власне, кажанів, як про ставлення України до проблем довкілля і розуміння, наскільки важливо зберегти цілісність екологічної системи. Нині під загрозою зникнення опинилися кажани, а завтра це можуть бути інші види тварин. Депутати ж із цього сміються. Безумовно, це свідчить і про систему пріоритетів наших політиків, і про їхній рівень виховання, в тому числі, екологічного.
Насправді проблема — серйозніша, ніж здається. Як пояснюють екологи, нині червонокнижними вважаються лише кілька видів кажанів, тоді як захисту потребують усі види цих тварин, що розповсюджені на території України (наразі у нас налічується 27 видів з існуючих в Європі 900). Тому так важливо прийняти цей законопроект. Також фахівці переконують, зникнення хоча б одного виду тварин призводить до порушення природної рівноваги, наприклад, зменшення кількості жаб призведе до зникнення лелек, а зникнення кажанів — до збільшення польових шкідників, якими вони живляться. Тому щоб утримати біобаланс у природі і не дати зникнути кажанам, екологи наполягають на прийнятті законопроекту. Цього вимагає й один із пунктів Угоди про збереження кажанів у Європі, до якої Україна приєдналася у 1999 році. Наразі вона діє у 45 європейських країнах, які зобов’язалися не вбивати цих тварин.
Основними причинами зникнення кажанів фахівці називають деградацію біотопів, тобто зникнення осередків, де живуть кажани (руйнування печер, вирубування дерев зі старими дуплами) та забруднення довкілля пестицидами: у сільському господарстві продовжують хімічними засобами боротися зі шкідниками, якими живляться кажани.
Поки що депутати не прийняли цього закону, мовляв, нині треба думати про те, як вивести країну з економічної кризи, а не про захист кажанів. Однак у багатьох країнах світу проблему збереження рідкісних видів тварин, рослин та екосистеми в цілому давно вирішують разом з іншими нагальними питаннями.
КОМЕНТАРІЙ
Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру:
— Україна підписала кілька міжнародних угод з питань екології, деякі з них стосуються збереження тварин, які занесені до Червоної книги. Так, у нас діє угода щодо збереження рідкісних тварин та рослин, які не можна продавати та перевозити через кордон, щодо збереження дельфінів, а також кажанів. Кажани, що проживають в Україні, занесені до третього видання Червоної книги. Але в Україні поки що керуються другим виданням книжки, у яку занесено лише видів кажанів. У зв’язку з цим Президент подав до парламенту законопроект про поправку до європейської угоди щодо збереження кажанів — щоб унести всі види рукокрилих до Червоної книги. Слід пам’ятати, що ми відповідаємо перед усією європейською спільнотою за збереження кажанів на своїй території. Якщо кажани зникатимуть з екосистеми, з одного боку це буде малопомітним, оскільки цих тварин лишилося у природі дуже мало (через це вони і стали червонокнижними), а з іншого боку, кажани мають певні функції, наприклад, нищать польових шкідників. Інша справа з тим, як позначиться на екосистемі зникнення жаб. В Україні 20—30 видів жаб занесено до Червоної книги, а саме ці тварини — це важливий чинник підтримки болотних екосистем. Але нині важливо зберегти кажанів для підтримки рівноваги в екосистемі, а також для того, щоб вони жили не тільки у наш час, а й через 20—30 років. Нині мова йде про збереження кажанів як зникаючого виду. Основні причини зникнення кажанів — це знищення їх через забобони: тривалий час вважали, що це недобрі тварини, які приносять людині зло, тому їх просто вбивали, як до речі вбивали сов. По-друге, у лісах, парках знищується дуже багато старих дерев з дуплами. Наприклад, у парку біля Київського політехнічного інституту кілька років тому провели так звану реконструкцію. Через неї були знищені усі сторічні дерева, а нині тут не можна побачити ні білочок, ні кажанів, які раніше жили у дуплах паркових дерев. Така практика призводить до того, що кажанів ми майже не бачимо. Також впливає на це і розвиток гірського туризму: деякі туристи полюбляють залазити у печери, викидаючи звідси кажанів. Тож наразі у людства є остання спроба врятувати кажанів, щоб вони не зникли з лиця землі, так як це сталося на теренах України з туром, степовим орлом тощо.
