Учора рано вранці помер президент Туркменістану Сапармурат Ніязов, який вважався олюдненим символом цієї центрально-азіатської республіки. До раптової смерті 66-річного довічного президента Туркменістану призвела зупинка серця. З його смертю закінчилася 20-річна доба правління туркменського президента, який прийшов до влади 1985 року як перший секретар компартії Туркменської радянської соціалістичної республіки. Відтоді він був незмінним керівником країни, носив титули Туркменбаші — батька всіх туркмен і «Великого вождя».
Захід вважав режим Ніязова одним із найбільш авторитарних і репресивних у світі. Наприклад, Ян Бреммер, американський експерт з визначення майбутнього розвитку держав, називав Ніязова «гримучою сумішшю Брежнєва і Сталіна». Окрім того, Туркменбаші здобув собі репутацію ексцентричного лідера, який нерідко дивував пресу неоднозначними висловлюваннями та вчинками. 2002 року Ніязов запропонував перейменувати назви місяців року і назвати їх за іменами національних героїв, у тому числі самого себе і своєї покійної матері.
Похорон Ніязова заплановано на 24 грудня. Оскільки в ситуації абсолютного єдиновладдя неможливо розібратися з наступником Туркменбаші, ключовим моментом для майбутньої влади експерти вважають ім’я глави комісії з організації похорону президента. Зараз відомо, що ним буде прем’єр-міністр Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов. Зараз він також виконує обов’язки президента, замість очікуваного спікера туркменського парламенту Овезгельди Атаєва. Експерт із питань Центральної Азії Бакит Бакетаєв зазначив, що зараз прихильники Туркменбаші «повинні будуть витримати великий натиск» з боку опозиції, яку підтримує міжнародне співтовариство, щоб привести країну до міжнародних демократичних стандартів.
В офіційному зверненні Державна рада безпеки, Кабінет Міністрів, депутати парламенту Туркменістану зазначили, що Туркменістан неухильно йтиме політичним курсом свого лідера і повністю виконуватиме свої зобов’язання у відповідності з міжнародними угодами. На спадкоємність курсу нового керівництва Туркменістану щодо розвитку двосторонніх зв’язків розраховують у Кремлі. Про це повідомив помічник президента РФ Сергій Приходько. Скоріше за все непорушною залишиться й політика Туркменістану щодо СНД, до якої Ніязов часто займав позицію стороннього спостерігача: понад половину документів, що приймалися в рамках цієї організації, країна просто не підписувала і на самітах не була.
Потрібно зазначити, що Україна мала дуже добрі й тісні стосунки з Туркменістаном, особливо це стосувалося співпраці в газовій і військово-промисловій галузях. Україна купувала туркменський газ, а Туркменістан закуповував українську військову техніку та продукцію машинобудування. Окрім того, українські компанії брали участь у багатьох туркменських проектах.
Як може вплинути смерть Ніязова на відносини між Україною і Туркменістаном? Чи може статися зміна зовнішньої політики Туркменістану після приходу до влади іншого лідера?
КОМЕНТАР
Євген ШАРОВ , завідувач відділу інтеграції та стратегічного партнерства НІСД:
— Смерть Ніязова може призвести до кардинальних зрушень в геополітиці не тільки Центральної Азії, але в енергетичному балансі Євразійського континенту. Саме доля туркменського газу визначала енергетичний баланс всього континенту. Відповідні міжнародні домовленості щодо постачання туркменського газу були скріплені персональною владою Ніязова. Його смерть та відповідна боротьба за владу в Туркменістані, на мій погляд, вийде за рамки суто внутрішньої політики. У приведені лояльного до своїх енергетичних інтересів нового президента Туркменістану зацікавлені Росія, Китай, США, Велика Британія, ЄС, Іран, Туреччина та низка транснаціональних корпорацій. Питання має таку стратегічну вагу, що не слід виключати застосування ключовими геополітичними гравцями в регіоні будь- яких форм впливу, якщо їх інтереси не будуть враховані. Не слід також виключати можливість появи альянсів чи «країн групи підтримки» навколо тієї чи іншої кандидатури. Впевнений, що боротьба за правонаступника вже розпочалася…
Стосовно перспектив українсько-туркменського співробітництва, Туркменістан є азійською країною з відповідним східно-традиційним менталітетом та способом життя, національний етикет якого не дозволяє наближати чи впускати гостей «зі своїм статутом». Ставлення Туркменістану до України буде переглянуто і залежатиме від адекватності української зовнішньої політики. На сьогодні в Україні існують два центри зовнішньої політики. Якщо один центр буде підтримувати опозицію і закликати до «демократії», а інший буде звертатися за підтвердженням поставок газу — Україна залишиться у «розбитого корита» та без туркменського газу. Вшановуючи пам’ять президента Ніязова та демонструючи повагу до туркменського народу, керівництво України має взяти участь у траурній церемонії поховання Туркменбаши.
Ставлення Туркменистану до України та СНД визначатиметься зовнішньополітичними вподобаннями (зовнішньополітичним курсом) наступного президента та правлячим угрупуванням, яке переможе у внутрішньо та зовнішньополітичних баталіях. Україна втратила роль стратегічного партнера і друга Туркменістану. Цю позицію слід поновити проведенням дружньої, дуже обережної та гнучкої зовнішньої політики, яка не базуватиметься на вузько-партійних гаслах, а на довгострокових стратегічних інтересах нашої держави, перш за все в галузі зовнішньоекономічного співробітництва, енергетичної безпеки та міжнародних транспортних коридорів: «Схід — справа тонка».
Р.S.Президент України Віктор Ющенко на чолі офіційної делегації візьме участь у церемонії похорон президента Туркменiстану Сапармурата Ніязова 24 грудня. В.Ющенко від імені українського народу висловив співчуття у зв’язку з кончиною Ніязова, якого знали в Україні як національного лідера, досвідченого політика і відданого друга України.
