Неподалік від мого будинку є пожвавлене перехрестя. Я там ходжу практично щодня — чи треба на роботу, чи до міста — є й метро, і маса мікроавтобусів, тролейбусів і таксі, які постійно чергують.
Перехрестя це — своєрідний центр усього району, його Бродвей і Манхеттен. І, як належить таким місцям, воно сповнене символів процвітання та успішних структур. На одному розі — МакДональдс, на іншому — новобудова, ціни на житлоплощу в якій вгадуються вже за франтуватим фасадом. Навкіс майже закінчили зухвалий, скляно-цегельний житловий комплекс. Трохи далі — райкомівська коробка, яка стала райадміністрацією з відповідно доглянутим парком — влада має бути акуратною хоча б зовні. Ну а навпроти влади політичної — заради рівноваги, очевидно, — казино, влада грошей та азарту, яке світить вечорами на півокруги. Одним словом, типова районна розкіш, не вистачає хіба що євроремонтованої церкви (будується в одному кварталі від райкому) та кінотеатру (сподіваюсь, незабаром з’явиться). Звичний пейзаж, звичний щоденний маршрут.
Найбільш пожвавлена точка в цьому пейзажі — п’ятачок поруч з МакДональдсом. Тут майже постійно щось відбувається. Взимку ставлять ялинку і пускають феєрверки. Перед виборами розбивають намети, проводять мітинги. Різнокаліберні фірми влаштовують гучні рекламні акції. Один раз навіть була ціла виставка досягнень МВС. Уся ця суєта за весь час, що я тут живу, стала такою ж звичною, як казино, райком або ресторан.
Нещодавно, теплого травневого ранку, там знову з’явилися намети. За звичкою збирався було пройти мимо — але зупинився. По-перше, торгували без зайвого шуму. По-друге, товар якийсь дивний. Дрібні вироби, іграшки, свічечки, картинки — все без фабричної пригладженості, повне шорсткості та нерівностей, але яскраве, строкате, радісно-наївне і дуже старанно зроблене. І, нарешті, продавцями були діти. Святково вдягнута малеча з неймовірно відповідальними обличчями. З покупцями спілкувалися, швидше, жестами, оскільки дуже соромилися.
Виявляється — це ярмарок, який проводить Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Ірида». Знаходиться в моєму районі, за адресою Лайоша Гавро, 7-г. Усі іграшки та картинки зроблені руками дітей, які займаються в Центрі. Вони ж і продають свої роботи.
Купую журнал «Пiзнайко», присвячений роботі з дітьми, і аплікацію — зворушливий пейзаж із сухих квітів та листя. Сонце — ромашка, ялини — листя кульбаби, а зелені схили під ними — з листя каштану. І автор — тезка на ім’я Дмитрик Харлай. За журнал і картинку — 12 гривень.
Але — це найдорожча моя покупка за довгі-довгі роки.
