Багато пам’яток історії й архітектури Києва зараз перебувають у небезпеці, вважає начальник Управління охорони культурної спадщини Києва Руслан Кухаренко. Підземні води підмивають фундаменти та схили в старій частині міста. Ситуація посилиться весною, коли почне танути сніг, який збільшить підводну течію. За рятування святинь борються реставратори, архітектори та вчені- геодезисти.
Одна з головних святинь України — Києво-Печерська лавра завжди зазнавала природного руйнування. Вона стоїть на київських схилах, які від початку свого існування були зсувними. Це видно з історії столиці. Наприклад, одна стіна поблизу Михайлівсько-Видубицького монастиря вже давно впала. Її підмили підземні потоки. Те ж відбувається на всіх схилах столиці, в тому числі й під Києво-Печерською лаврою. Техногенні процеси водяних потоків на Печерську почали активно розвиватися у другій половині минулого століття. На ці процеси особливо вплинули резервуари для питної води, які є на Печерську. Через це багато підводних потоків (у нижніх більш глибоких шарах і майже по поверхні) проходять під Лаврою. Це стало причиною того, що деякі провали були досить серйозними. Сім років тому вода стала причиною аварії у Ближніх печерах. А в минулому році обвалилося одне приміщення в печерах — похоронна камера жертв батийської трагедії 1240 року, яку ще зовсім не досліджували. «Сьогодні вже завершені проектні роботи, — говорить Руслан Кухаренко. — Насамперед усуваються наслідки цих двох аварій. А надалі будуть вивчатися гідрологічні процеси, ми хочемо навчитися запобігати руйнуванню історичних пам’яток у майбутньому».
Реконструкції вимагають не лише печери Лаври, але й іще одна з головних українських святинь — Софійський собор. «Але слово «реконструкція» тут недоречне, — коментує Р. Кухаренко. — Реконструкцію (поновлення втраченого) краще замінити словом «перебудова». А ле ні реконструкції, ні перебудови в Софії не буде. У Софійському заповіднику проводитимуться планові реконструкційні роботи. Насамперед замінять інженерні мережі, які вже давно протікають, і відремонтують трансформаторну станцію». На це виділять 11 мільйонів гривень із бюджету. Вони також підуть на поновлення брами Заборовського. Ще повністю до кінця цього року закінчать реконструкцію Золотих воріт. Протиаварійна, реконструкційна та консервативна робота буде вестися на Консисторії, яка виходить на вулицю Володимирську поруч із південними воротами».
Частина грошей піде на укріплення схилів під Андріївською церквою. Там така ж проблема, що й у Лаврі. Церква сповзає зі схилу по міліметрах, що є серйозною загрозою для історичної пам’ятки. Треба укріпити фундамент, щоб уникнути плачевних наслідків.
Необхідно «законсервувати» для історії нартекс (приміщення для людей, які не мали права бути присутніми на богослужінні) під Кирилівською церквою, який нещодавно знайшли археологи, віднісши його до XII століття. Реконструкція та роботи археологів створюють незручності віруючим, туристам і прихожанам Кирилівської церкви. «Богослужіння не припиниться, а буде створено оптимальний режим, — запевняє начальник Управління охорони культурної спадщини. — Там поки що не можна запалювати свічки через кіптяву, є ще кілька незначних обмежень. А наразі київська влада фінансує роботу з реконструкції Трапезної церкви, що навпроти. Там уже поміняли дах, внутрішнє оздоблення, скоро поставлять вікна. У цей красивий храм можуть піти віруючі і задовольнити свої духовні потреби».
А щодо іншої визначної пам’ятки старого Києва, замку Річарда, то його київська влада передала у власність канадському бізнесмену українського походження. У ньому заплановано відкрити готельний комплекс. Але за десять років там мало що реконструювали. «Навіть та зовнішня реконструкція, яку було проведено вісім років тому, вже виглядає запущеною, — розказує Р. Кухаренко. — І треба видати нормативний акт, який би зобов’язав приватних власників стежити за станом історичних пам’яток».
