Якщо порівнювати Київ із хворим організмом, то сьогодні він перебуває в стані кризи, коли шанси як на подальший прогрес хвороби, так і на одужання однакові. Ставитися до кризи можна по-різному, але я, як оптиміст, ставлюся позитивно. Криза — це шанс на одужання. А шанс, навіть мізерний, все одно краще аніж повна безвихідь.
Причини підвищення градуса столичної температури пояснити легко. Спочатку Верховна Рада, яка знову запрацювала, прийняла ухвалу про створення тимчасової слідчої комісії для перевірки дій столичної влади. Потім Кабінет Міністрів опублікував принизливі для Леоніда Черновецького результати моніторингу діяльності КМДА, після чого рекомендував Президентові України звільнити главу столичної виконавчої влади зі своєї посади. Не забуватимемо й про кримінальні справи, порушені київською міліцією за фактами земельних махінацій.
Крісло під Черновецьким хитається. І, передбачаючи швидкий кінець своєї безславної діяльності, шарахається з боку в бік і сам Черновецький. То він пише слізний лист до Юлії Тимошенко, пропонуючи разом вирішувати столичні проблеми, то він «відправляє» її у відставку. За декілька годин — чергові дурощі. Тепер київський міський голова сам особисто просить тимчасово усунути його від виконання службових обов’язків.
Звичайно, Черновецький не самотній, звичайно, у нього є союзники. Передусім — могутнє олігархічне лобі, яке цікавлять київська земля і комунальна власність. Тільки заявити про свою позицію публічно це лобі не може — підтримати міського голову, відставки якого просять 70% киян, значить стати політичним камікадзе.
Адже в електоральному плані співпраця з Черновецьким схожа на множення на нуль. Яку б цифру ми не множили, результат буде однаково плачевний.
Єдиним публічним союзником міського голови Києва виступив Секретаріат Президента. Звичайно, у відомства Віктора Балоги були різні варіанти для коментування ситуації. Можна було як і просто захистити Черновецького, так і визнати наявність у Києві певних проблем, закликавши всіх вирішувати їх виключно в юридичній площині. Сказати «ні» також можна по-різному. Було вибрано перший варіант. Власне, тепер залишилося дочекатися публічної реакції Президента, який здатний розставити всі крапки над «і» в київському питанні.
На мою думку, в історії з Києвом і Черновецьким українські політики вищого ешелону повинні зрозуміти найголовніше. Те, що зараз відбувається в столиці — це не просто карткова гра з легким мухляжем напередодні президентських виборів. Насправді, це тест, як для політикуму, так і для суспільства. Або ми зможемо жити по-людському, як у Європі, або ми деградуємо до стану бананової республіки. Так, 2004 року Україна пройшла посилену терапію демократією. Так, спостерігалися деякі позитивні зміни. Але сьогодні, якщо повертатися до медичної термінології, у нас криза. В України — висока температура, її морозить. А консиліум лікарів зі світової спільноти просто розводить руками: або ми викарабкаємося самі, або нам уже нічого не допоможе. Щоб стати на одну сходинку з провідними країнами світу, потрібно бути готовим до самопожертви. І це доля тих, хто по-справжньому любить країну.
Тому, незважаючи на всю складність ситуації, я залишаюся оптимістом. Дострокові вибори у Києві будуть, і саме з них почнеться очищення як української політики, так і України загалом. Труднощі росту демократії будуть подолані, і з нами в Європі спілкуватимуться як із рівними. Головне, що є віра в успіх. Це — моя головна життєва зброя, яка мене завжди приводила до перемоги.