Схоже, що процес Придністровського врегулювання незабаром зрушиться з «мертвої» точки й цьому може сприяти Україна, яка є сусідом Молдови. В Брюсселі чекають, що Київ може зіграти роль як активного учасника переговорного процесу з «розморожування» цього конфлікту, так і платформи для проведення переговорів безпосередніми учасниками тліючого понад десять років «замороженого» конфлікту.
І в Європейському Союзі, і в Україні, що безпосередньо граничать з регіоном, вважають, що зараз виникла нова ситуація, що вимагає нових дій щодо врегулювання придністровського конфлікту. Таку думку вчора висловив директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця, який разом із Регіональним представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні організував проведення в Києві круглого столу «Україна, ЄС і Придністровський конфлікт: спільні виклики та підходи». Директор представництва німецького фонду Штефан Хробот також вважає, що нині є шанс для того, щоб створити можливості для проведення діалогу між сторонами конфлікту.
Дійсно, як повідомив днями голова Місії ОБСЄ в Молдові Філіп Ремлер, представники країн-гарантів і спостерігачів у форматі «5+2» (Росія, Україна, ОБСЄ + США та ЄС) у другій половині липня відвідають Кишинів і Тирасполь і сприятимуть поновленню переговорів між правим і лівим берегами Дністра. Перебуваючи в Кишиневі, Ф. Ремлер висловив надію, що в ході зустрічей удасться обговорити «взаємоприйнятні кроки, спрямовані на подальший розвиток процесу врегулювання».
Тим часом спеціальний представник ЄС у Молдові Кальман Міжей на прес- конференції з українськими журналістам підкреслив важливість проведення цього діалогу на принципах прозорості. Говорячи про нові обставини, що дають надію на поновлення процесу придністровського врегулювання, пан Міжей зазначив, що зараз існують свідчення процесу підготовки засідання у форматі «5+2» у Кишиневі й Тирасполі. Він висловив надію, що правий і лівий береги Дністра зміцнюватимуть ступінь довіри шляхом безпосереднього діалогу та зняттям обмежень, що перешкоджають контактам людей і веденню бізнесу. Зі свого боку ЄС, зауважив Міжей, підтримуватиме хороші спільні проекти Кишинева й Тирасполя та сприятиме процесу підвищення довіри й економічному розвитку.
Говорячи про роль України в придністровському врегулюванні, Міжей нагадав приклад вдалого співробітництва української сторони з молдовською в рамках місії ЄС із прикордонного та митного контролю на українсько-молдовському кордоні — EUBAM. «Україна — великий і важливий для Молдови сусід. І тому двосторонні українсько-молдовські зв’язки важливі для врегулювання конфлікту в Наддністрянщині, що є найближчим конфліктом для Євросоюзу», — зазначив спеціальний представник ЄС у Молдові. За його словами, Україна має багато можливостей, щоб впливати на процес придністровського врегулювання. Київ може використовувати історичні моменти і свої контакти на користь врегулювання, — вважає Міжей.
На його думку, нині рано говорити про нові спільні ініціативи ЄС та України щодо придністровського врегулювання. «Важливо досліджувати, які існують можливості. Я не чекаю нових ініціатив, що могли б бути результатом консультацій. Хіба що може йтися про поглиблення взаєморозуміння того, як можна вирішити цей конфлікт», — зізнався пан Міжей.
Торкаючись ролі Москви в придністровському конфлікті, спеціальний представник ЄС у Молдові як професійний дипломат був дуже обережний. Він лише сказав, що «в останні місяці ведеться діалог із Російською Федерацією в гарній та конструктивній атмосфері».
Тим часом Григорій Перепелиця вважає, що спільні підходи ЄС та України щодо придністровського врегулювання визначаються євроінтеграційним курсом України та політикою Брюсселя стосовно своїх сусідів. «Це дуже хороша платформа для позначення й ідентифікації спільних інтересів і спільної філософії, що була закладена в Плані Ющенка», — зазначив директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України. Він також висловив надію, що реалізація плану Ющенка отримає друге дихання. «Сьогодні відкрилися нові можливості, яких не було 2005 року, коли пропонувався цей план. Але в цьому плані були спільні пропозиції і щодо місії EUBAM, і щодо формату «5+2», і щодо моніторингу військових підприємств у Наддністрянщині. І якщо ми позначимо наші подальші спільні підходи виходячи з нової ситуації, то з’являться й пропозиції», — підкреслив Перепелиця.
Штефан Хробот звернув увагу на те, що важливу роль у Придністровському врегулюванні можуть зіграти неурядові організації. Він вважає, що Україна — це найкраще місце, де можна зустрітися й обговорити ці питання. «Таким чином, Україна може бути запропонована як місце, де всі сторони можуть зійтися, обговорити питання придністровського врегулювання, щоб рухатися в правильному напрямку. До того ж у цьому процесі можуть бути задіяні як урядові структури, так і не урядові організації. І якщо Україна зможе грати таку роль, це сприятиме її європейській інтеграції», — підкреслив директор Регіонального представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.
