Учора на святкуванні 80-річчя «Артека» зустрілися президенти України, Литви, Польщі і Грузії. Керівники чотирьох держав обговорювали питання двосторонніх відносин, хід реформ, а також регіональні проблеми та ініціативи. Як відомо, минулого тижня ще одним підкріпленням ідеї Балтійсько-Чорноморського співтовариства демократій стала Боржомська декларація Віктора Ющенка і Михаїла Саакашвілі. Днями її активно підтримав президент Литви Валдас Адамкус.
Скептики зазначають, що в цьому діалозі значну роль відіграє особистісний фактор, відносини президентів чотирьох держав. Тим часом Олександр Квасневський, який разом з Валдасом Адамкусом був активним посередником на київських переговорах під час помаранчевої революції, незабаром залишить свій пост. Незважаючи на непорушність польського зовнішньополітичного курсу, в наступного президента вже не буде такого «батьківського» ставлення до України. До речі, і сам Квасневський утримався від участі у весняному самміті ГУАМ у Кишиневі, оскільки Польща і без того бере участь у багатьох ініціативах.
З іншого боку, активна співпраця з країнами Балтійсько-Чорноморського регіону необхідна Україні не лише для реалізації амбіцій регіонального лідера, але і для координації зусиль щодо вступу до ЄС і НАТО. Польща і Литва, які вже є членами цих організацій, як відомо, підтримують євроатлантичну інтеграцію України. І на фоні постреферендумної кризи Західної Європи, що говорить про бажання як мінімум подовше почекати з розширенням, підтримка Варшави і Вільнюса необхідна нам як ніколи — і в самому ЄС, і для того, щоб позиції прихильників європейського курсу не надто похитнулися в самій Україні.
Перспективи Балтійсько-Чорноморської ініціативи «Дню» прокоментував директор Інституту міжнародних відносин і політичних наук Вільнюського університету Раймундас ЛОПАТА:
— Про подібний проект багато говорилося з початку 90-х років. Але через об’єктивні причини, через нестачу волі, невизначеність, яким інтеграційним шляхом іти, якій геополітичній орієнтації слідувати, ідея не здійснилася і навряд чи могла б здійснитися. У той час її реалізація означала створення буферної зони між Сходом і Заходом. У новому вигляді вона з’явилася, звісно, в контексті нового виміру у відносинах Заходу і Сходу: я маю на увазі розширення Євросоюзу і НАТО і все- таки опір Росії цим процесам. Вплив з обох сторін був сильний, але одні країни легше піддалися впливу Заходу, інші — Сходу, а треті балансували між двома центрами тяжіння. Останнім часом, особливо після революцій у Грузії і в Україні, склалася абсолютно нова ситуація, яка свідчить про демократизаційні імпульси, що виходять з тих країн, які свідомо або з об’єктивних причин залишилися за бортом двох інтеграційних процесів.
Звісно, важко чітко сказати про особисті впливи в цьому процесі. Безумовно, вони відіграють роль, але все-таки загальні тенденції з початку 90- х років свідчать на користь об’єктивності процесу. Питання в тому, якою буде політична реакція на нього і як виявлена воля буде наповнена реальним змістом.
Балтійсько-Чорноморські ініціативи виникали не тільки за командою зверху. Відчувалося, що є внутрішнє прагнення, це довели багатосторонні форуми інтелектуалів, які проходили і у нас в Вільнюсі, і форуми на двосторонній основі, наприклад, діалог білоруської і грузинської опозиції. Тож процес іде. Інше питання, наскільки інтенсивно він буде продовжуватися далі. Все-таки ми маємо справу з геополітичними реаліями, контекст відносин Заходу і Сходу також буде відігравати важливу роль. Важко відповісти, що буде далі. Але те, що така ініціатива існує і має підтримку не тільки на рівні керівників країн, говорить багато про що.
Що стосується побоювань з приводу виборів у Польщі, то я не думаю, що вони можуть кардинально вплинути на позицію Варшави. У Польщі існує консенсус з приводу зовнішньої політики і особливо її східного виміру. Для різних політичних сил концепція фактично однакова: треба бути активними, більш за те, стати флагманом східної політики і Євросоюзу, і НАТО. Навіть останні події в Білорусі підтверджують те, що Польща в цьому відношенні залишиться активною. А це одна з найважливіших передумов того, що активною буде й Литва.
