Дванадцять уболівальників футболу — молоді львів’яни, які вважають, що стадіон «Україна» треба віддати футбольному клубу «Карпати» в оренду на 49 років, розпочали вчора голодування. Їх морально своєю присутністю на площі Ринок підтримують численні їхні однодумці, такі ж молоді хлопці, що відстоюють «право львівського футболу на розвиток». Звичайно, за цим серйозним рішенням стоять «старші товариші», які ведуть свою серйозну гру за майновий комплекс.
Вже два тижні триває протистояння. Враховуючи побажання молоді займатися футболом (і, звичайно, не бажаючи мати ще один конфлікт у місті), на останній сесії міської ради було прийнято таке рішення: футбольний клуб отримує пільги на 2007 рік і сплачує за оренду стадіону 1 гривню на рік, за умови, звичайно, що різницю між нарахованою орендною платою (125 тисяч гривень щомісяця) і пільговою скерують на розвиток дитячого футболу. Це означає, що кожного року клуб віддаватиме на ці цілі майже півтора мільйона гривень. До 15 грудня міськрада повинна заслухати звіт про використання цих коштів і, якщо депутати не виявлять зловживань, то «Карпатам» продовжать термін пільгової оренди до 2012 року.
Можливо, для когось це рішення могло здатися цілком лояльним, однак не «Карпатам», які вирішили «стояти до кінця». До речі, цілком слушно було б поруч із дітьми, які крім чогось на зразок гастриту та застуди не отримають, розпочати голодування і керівникам клубу — адже саме вони, дорослі і знані на Львівщині люди, мають остаточно відповідати за все. І за здоров’я цих дітей також.
Щодо цивілізованого виходу з ситуації, то депутат міськради Петро Адамик пропонував на сесії: представникам клубу прийти з чітко прописаними інвестиційними зобов’язаннями.
— Приміром, — відповів він на прохання прокоментувати своє бачення теми, — клуб протягом 10 років обіцяє вкласти (я називаю умовні цифри) 10 мільйонів доларів і виконати такі то й такі то речі.В свою чергу місто зобов’язується надати таку то територіюі дозволити це і це, і це… На сьогоднішній день ми таких пропозицій не отримали. Ми отримали лише набір гасел: «Підтримаємо львівський футбол», «Підтримаємо юнацький футбол», «Підтримаємо клуб «Карпати». Всі домовленості, зобов’язання мають бути прописані з обох сторін, а не лише зобов’язання міста перед клубом, бо це односторонні зобов’язання. Більше того, перед тим як підписується серйозна угода, завжди має бути прорахований навіть момент відступу, а що буде, як одна зі сторін не виконає умови договору? Я вважаю, що наша позиція дуже адекватна.
А рішення, яке прийнято на останній сесії, думаю, є проміжковим. Під таким тиском взагалі адекватні рішення прийняти неможливо. Хоча щодо тиску на депутатів, то львівська міськрада витримала і не такі тиски, її важко залякати. А ще, враховуючи ситуацію у Львові, якісь інші пріоритети ( гинуть люди від куль), і саме це депутати сприймають як серйознішу проблему, — то, перепрошую, при всій повазі до футболу, це наразі не першочергова проблема.
— А яку площу складає стадіон?
— Кожен чиновник дозволяє собі називати іншу площу. Хто говорить про два гектари, хто про 4, хто ще інакше…Тому на сьогоднішній день потрібно дати доручення керівнику земельного управління чітко визначити, що входить в поняття «цілісний майновий комплекс стадіону «Україна», щоб було зрозуміло, якими категоріями ми оперуємо. Я особисто знаю, що там є сім полів, на одному полі стоїть базар, і до нього «долучились» як попередня міська влада, так і клуб. Напевно, клуб міг би сказати: так, ми зносимо базар, йдемо на фінансові видатки, однак демонструємо позицію, говоримо юнацькому спорту «Так!». Ще можна сказати і таке — ми свідомі того, що не до кінця погоджені дозволи, і таке інше, і так далі. Ми готові внести такі то кошти вже нареконструкцію стадіону «Україна»…
Хоча треба бути об’єктивним: клуб намагається працювати в правовому полі, і ми його за це поважаємо. Однак це протистояння, в якому замішані підлітки…Я не знаю, хто там виступає в ролі порадника, однак радить неправильно.
Загалом мушу сказати: ці останні роки держава думає про приватника, а державне, комунальне, громадське «страждає». На жаль, ця тенденція зберігається і у Львові. У нас є 134 комунальних підприємства, які володіють майном на мільярди гривень, і я впевнений, що воно неефективно використовується. Якщо б місто просто здало в оренду своє майно, навіть за демпінговою ціною, то оренда б складала реально не менше 10 мільйонів гривень. Скільки різноманітних фондів, партій платять лише 1 гривню на рік! Треба зробити аналіз і винести все це на суд громадськості. Публічно цю річ навряд би хто заперечував, йшлося хіба що про саботаж на рівні виконання, як ми бачимо зараз. Перші ухвали депутатів нинішньої каденції були такими: провести повний перелік майна, яке знаходиться в комунальних підприємствах. Близько півроку пройшло, і у нас є відповідь аж по 4 підприємствам зі 134.
Хіба це нормально?
