У Національному педагогічному університеті ім. М. Драгоманова пройшла ХІ церемонія нагородження «Книжка року-2009». Очевидно, всіх переможців годі перелічити — авторитетне журі визначало їх у семи номінаціях: «Хрестоматія», «Красне письменство», «Софія», «Минувшина», «Обрії», «Дитяче свято» і «Візитівка». (До того, кожна має дві-три підномінації). То ж назвемо, на наш погляд, найцікавіших: Григорій Кочур «Література та переклад». Т. 1-2 (в-во «Смолоскип»); поетична збірка Тараса Федюка «Горище» («Факт»), яка, до речі, ввійшла до фіналу рейтингу «ЛітАкцент-2009»; «Думки» Блеза Паскаля («Дух і літера»), вперше видані українською; Мирослав Попович «Культура. Ілюстрована енциклопедія України» (Балтія-Друк); Ярослав Окуневський «Листи з чужини» («Темпора»); «Національний заповідник «Софія Київська» (Балтія-Друк); «Джури-характерники» Володимира Рутківського та «Український космос» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»). Щодо останніх лауреатів, то, по-перше, пан Володимир за цей же твір отримав премію від «ЛітАкценту», а, по-друге, видання, надруковані Іваном Малковичем, щороку, починаючи з 1999-го, ставали лауреатами цього рейтингу! І, врешті-решт, гран-прі здобула «Народна ікона Середньої Наддніпрянщини в контексті селянського культурного простору» Олександра Найдена, надрукована Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ.
«Як на мене, складно протестувати проти номінованих книг, — говорить викладач Києво-Могилянської академії, директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. — Як і ніхто, напевно, не нарікатиме на переможців. Тут все закономірно. Як і з гран-прі. В принципі, сам рейтинг себе виправдовує. Інша справа — процедура вручення нагород, яку було «розбавлено», даруйте, оглядом самодіяльності, окрім, звичайно, виступу унікального «New Era Orchestra». Крім того, цікавіше було, коли торік номінації коментував не тільки президент Всеукраїнського рейтингу «Книга року» Костянтин Родик, а й інші експерти. Але, в цілому рейтинг, як і Львівський Форум видавців, що називається, тримає марку».
Очевидно, треба, щоб таких рейтингів ставало більше. І їх вже стає більше. На думку письменниці Людмили Таран, цьому, власне, сприяла «Книжка року». Згодна. Але, мабуть, формат церемонії нагородження таки треба змінювати. І це стосується не тільки «Книжки року». Але в даному випадку «зігнані» студенти постійно дивилися на годинники, грали ігри у своїх мобільних телефонах, поривалися йти, а потім розчаровано поверталися, мовляв, записують, хто виходить... Очевидно, можна говорити й про зацікавлення тих молодих людей. Проте є успішні приклади проведення таких подій. Наприклад, вручення премії «ЛітАкцент-2009», на яку прийшли не тільки письменники, експерти, фахівці, а й пересічні читачі, для яких це передусім була нагода ознайомитися з новинками, адже зараз український книжковий «репертуар» в книгарнях вкрай обмежений.
