Історичні аналогії далеко не завжди підходять для оцінки поточних подій. Але чому б не повчитися на досвіді предків? Волею-неволею сьогоднішні події нагадують ситуацію в Київській Русі перед татаро-монгольським нашестям. Міжусобиці у владних верхах унеможливили тоді опір безпощадному ворогу. Нині це для України — глобальна криза, що визначила її як слабку ланку. Нам би забути про розбірки. На жаль! Вони вийшли навіть за рамки політики й вирують у сфері фінансів...
У четвер чергову інформаційну бомбу вкинула в цей сектор прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. За її словами, головною причиною падіння курсу гривні є свідомі спекуляції Нацбанку України й групи банків. Чи можна уявити, щоб, скажімо, будь-хто з німецьких політиків, причому в будь-якій ситуації, виступив з такою заявою, що підриває найменшу довіру населення до Дойчебанку й усієї банківської системи країни? Та він (прем’єр-міністр ним за визначенням не міг би бути) швидше відкусив би собі язика!
Вочевидь, український прем’єр також розуміє небезпеку подібних висловлювань і змушений їх пояснювати: «...Нацбанк глухий, німий і абсолютно не реагує на жодні зауваження й поради». Але тут Тимошенко мимоволі обмовилася. Сказане вище можна легко трактувати як спробу, всупереч законодавче визначеній незалежності центробанку країни, чинити на нього тиск і керувати ним.
Версія Тимошенко не може не викликати інтересу. Але чому б прем’єр-міністрові, котрий інформує громадськість про кричущі корупційні й кримінальні факти, не ініціювати кримінальне розслідування як проти керівництва НБУ, так і проти її давнішніх ворогів у газовому секторі в порядку, визначеному законодавством? Думаю, в МВС і Генпрокуратурі просто не могли б не звернути уваги й на заяви про відкати за рефінансування й на відомості про непомірні прибутки «ворожого» банку. Ну хіба що пропустили б повз вуха обвинувачення в усьому цьому Секретаріату Президента, що важко довести. Цікаво, що прем’єр власним правоохоронним органам, схоже, зовсім не довіряє й у своєму ультиматумі Нацбанку погрожує вдатися до допомоги міжнародних організацій...
Проте емоційний вибух прем’єра також можна зрозуміти. Як зазначають експерти, подальше падіння гривні може обвалити українську економіку вже найближчим часом. Зрозуміло, що відповідати за все це доведеться уряду, а він цього, схоже, не любить робити, оскільки дуже націлений, принаймні в особі прем’єра, на президентські вибори. А тут ще й громадяни країни, згідно з результатами соціологічних опитувань, переконані, що в уряді немає продуманої антикризової програми. Тепер у нього будуть летіти всі камені...
Першим метальником виявився, звісно, глава Секретаріату Віктор Балога. Він звинуватив прем’єра в тому, що її заяви можуть викликати паніку на валютному ринку країни. Повідомивши, що глава держави доручив правоохоронним органам навести лад у банківській системі України, він, проте, стверджував, що «прем’єр-міністр, як завжди, підміняє реальні дії істеричними заявами». За його словами, ніхто не знімає з уряду відповідальності за економічну ситуацію й фінансову ситуацію в країні... Балога повідомив, що Президент закликає парламент уже у вівторок заслухати звіт Національного банку й уряду.
А тим часом з’явилися анекдоти про банківську систему. Мовляв, у зв’язку з фінансовою кризою всі банки країни найближчим часом зіллються в один Об’єднаний банк або Національний єдиний банк (уся сіль— у скорочених найменуваннях, які ми зі зрозумілих причин не можемо відтворити). Тож Балога, виходить, правий. Скільки часу знадобиться потенційному вкладникові, щоб забути цей витвір народної творчості й вийняти свої гроші з-під подушки?
У цій неприємній для іміджу країни дискусії, звісно, не міг не взяти участі й Нацбанк. Щоправда, його перевага в тому, що він здатен захищатися не лише вербально. У нього є реальна можливість впливати на ситуацію, хоча при цьому в дуже багатьох виникає питання: чому ж він цього не зробив раніше? Проте НБУ вчора вийшов з інтервенцією на валютний ринок, щоб укріпити курс гривні. У понеділок з цією ж метою може відбутися валютний аукціон.
