При цьому загальний тон публікацій такого роду можна передати
словами: «Ось до чого ми дійшли, вже й у вищому законодавчому органі країни
процвітає рукоприкладство!».
Чесно кажучи, автора цих рядків така позиція вельми дивує.
Адже навіщо нам потрібні депутати? Для того, щоб представляти наші інтереси.
Очевидно, що мої інтереси дещо різняться від інтересів безробітного чи
директора великого банку, тим більше різняться один від одного розуміння
народних інтересів у депутатів і партій. Тому бійки в парламентах — явище,
звісно ж, неприємне, але, на жаль, звичне. Для втішання «світовим досвідом»,
який виступає у нас тепер як моральний авторитет (на кшталт програми КПРС
у старий час), нагадаю, що депутати активно б’ються і в так званих цивілізованих
країнах. Інша річ, що у вільний від бійок час «їхні» парламентарії працюють
краще за вітчизняних, але це вже наша з вами проблема, це проблема неприйняття
народом України «брудної політики» і небажання брати в ній участь. А що
стосується депутатів, то набагато гірше для всіх нас було б, якби в парламенті
панувала повна «злагода» на основі політики «конверта».
