Коли я навчалася в школі, «День» для мене був своєрідним біноклем, єдиним джерелом позитивної достовірної інформації про суспільство та Україну в цілому. На щастя, «День» передплачував мій батько, за що я йому безмежно вдячна. Одного разу я наважилася й написала листа в редакцію. Неймовірні враження тринадцятирічної дитини, коли бачиш свій лист на першій шпальті!
Зараз мені, студентці університету, доступні численні джерела — незаангажовані видання, яких сьогодні небагато, іншомовна література, численні візити відомих гостей до Острозької академії (в якій я навчаюся завдяки «Дню»), маю можливість відвідувати тематичні тренінги, майстер-класи, семінари. Однак «День» залишається моїм справжнім другом, партнером та просто добрим наставником, бо газета — це школа і мистецтво жити. Видання навчає мене наочно (я була учасницею Літньої школи журналістики «Дня»), збагачує духовно, виступає орієнтиром у різноманітних життєвих реаліях, що розгорнуто представлені на сторінках «Дня» — в економічній, політичній, суспільній, культурних галузях. Також за час нашої взаємодії я познайомилася з надзвичайно цікавими, інтелігентними, уважними, компетентними людьми.
Я переконана, що для читачів «Дня» наша газета — це рушій позитивної динаміки змін у суспільстві, показник громадянської активності, продуцент національно значимих ідей. Роберт Кеннеді говорив, що лише деякі люди здатні змінити хід історії, але кожен із нас може працювати так, щоб змінити хоч малу частину подій. І в результаті всіх цих зусиль буде написано історію покоління. Відтак внесок «Дня» в інвестування громадянського суспільства переоцінити важко, варто лише щиро подякувати його наполегливій та енергійній команді, яка щодня наповнює наше життя новими смислами.
