Розмова про приватну освіту з директором Фінансового ліцею Юрієм Шукевичем почався з цікавих манівців. Біля п'ятиметрової "пісочниці" для стрибків у довжину Юрій Володимирович зронив, що він може перелетіти її одним махом. Довго умовляти не довелося. І ось директор у світлих штанах, сорочці з краваткою розбігається, відштовхується... Утім, з'ясувалося, що Шукевич майстер спорту в потрійному стрибку і нерідко, відчитавши свої пари з математики та інформатики, сам виводить ліцеїстів на фізкультуру.
Ще одна цікава деталь: з боку ліцей - це типовий дитячий садок, тобто натурально розквартирований у приміщенні колишньої дитячої установи. І тільки вийшовши за ворота, помічаєш серед зелені дерев явні ознаки акселерації: волейбольний майданчик, довгов'язих тінейджерів, які вийшли на фізкультуру.
Жартівливе питання, чи не впадають у цих стінах його підопічні в дитинство, директор парирує несподівано серйозно.
- Так, аура дитинства тут без сумніву відчувається. І, знаєте, певною мірою вона допомагає нам створювати атмосферу довіри та поваги, чого часто позбавлена державна школа. Добрий мікроклімат, без перебільшення, наш первинний капітал.
Останнє зовсім не метафора. Фінансовий ліцей - заклад із змішаною формою власності. Третина в ньому - частка держави, а 2/3 складають приватні кошти. Тобто за навчання тут необхідно платити - 70 гривень на місяць, згідно з договором, що його підписують батьки ліцеїстів. Отож, мікроклімат і біосфера ліцею залежать винятково від того, чи захочуть мами й тата вести сюди своїх нащадків. Справедливий і зворотний взаємозв'язок. Ця принципова відмінність від, скажімо, ліцеїв і гімназій, які відкрилися під дахом "безплатних" державних шкіл, де учні їм передаються ніби у спадщину.
Говорячи про первісний капітал, варто відзначити й таку деталь: якщо, приміром, хтось із викладачів у гарячу хвилину назвав би ліцеїста бовдуром, це б стало серйозним приводом для його звільнення. Не тому, що " це недобре", а тому що в контракті, який укладається з кожним педагогом, неодмінно обумовлюються етичні норми. Серед них, як поводити себе з учнями. Є своя стаття і на випадки корисливості. Ймовірно, саме відсутність порожньої декларативності та лицемірства дає недержавним школам шанс не лише вижити, а й стати серйозною альтернативою.
Сьогодні у фінансовому ліцеї навчаються 113 дітей віком від 12 до 15 років (відповідно I-IV курси). Є своє підготовче відділення для семикласників. Окрім обов'язкових для середньої школи предметів тут викладають спеціальні: основи економічних знань (фінанси та бюджет), етику, естетику, інформатику, правознавство. Поглиблено вивчають англійську. Наступного року в ліцеї буде читати спецкурс із менеджменту викладач із Арізонського університету (США).
Що важливо: знання ліцеїсти отримують разом із практичними навичками. Такі, приміром, аспекти, як робота з клієнтами банків, кредитування, вони пізнають під час практики безпосередньо в банках. Також відчутні й результати навчання. Нинішні випускники чітко знають, що на них чекають вакансії принаймні в п'яти столичних вузах.
В Україні знайдеться немало критиків приватизації шкільної освіти. Один із повсякденних аргументів - навчати дітей беруться вискочки, тобто люди, які не пройшли всіх ступенів, передбачених педагогічною ієрархією. У цьому сенсі директор Фінансового ліцею - непогана мішень для критики. До системи освіти він прийшов декілька років тому не з педагогічного вузу, а з оборонки, був науковим працівником ВПК, як то кажуть "білим комірцем". Два роки тому з Божою та адміністрації Шевченківського району допомогою він відкрив Фінансовий ліцей. Нині цей ліцей, мабуть, єдиний зі шкіл Києва має вихід на Інтернет. Понад половини учнів - 67 зі 113 - займаються науковою роботою: пишуть доповіді, виступають на конференціях, а 7 ліцеїстів стали призерами на районних олімпіадах.
