Не так давно міністр праці і соціальної політики Михайло Папієв оприлюднив цікавий факт. До 90 відсотків пільг, якими уряди і депутати ощасливлюють свій електорат, були прийняті саме у передвиборний період. Тобто особливої соціальної потреби і, відповідно, фінансового втілення ці ідеї часто могли й не мати.
Нині знову скоро грядуть вибори, і політики навперебій змагаються у турботі про електорат. Традиційно, особливо популярною стала тема пільг і соціальної підтримки дітонародження. Можливо тому, що збільшення Віктором Ющенком допомоги при народженні дитини все-таки відіграло свою роль, і в Україні таки почався бебі-бум. Хоча значною мірою й за рахунок соціально неблагополучних категорій, бо навіть вісім «президентських» тисяч не можуть забезпечити утримання і виховання дитини. Яких тільки сум не називають політичні опоненти, наче змагаючись «А хто більше пообіцяє?!» Соратники Юлії Тимошенко народження першої дитини оцінили у 10 тисяч 400 гривень, другої у — 15 тисяч, третьої — у 25 тисяч. «Наша Україна» навіть разом з «Народною самообороною» не насмілилася пообіцяти за першу дитину більше ніж 12 тисяч, за другу — 15 тисяч, за третю і кожну наступну — по 25 тисяч. Партія регіонів, в якій, кажуть, найбагатші українці, за народження першої дитини розщедрилася лише на 11 тисяч 700 гривень, зате народження другої сприймається своєрідним подвигом, бо за нього обіцяють аж 25 тисяч, а за всі наступні дітонародження — по 50 тисяч!
Перед цими виборами потенційні депутати не зробили помилки, якої допустився Віктор Ющенко. Він своїм указом значно збільшив допомогу при народженні дитини, але дітки до трьох років, які народилися раніше — до президентського указу, отримували мізерні 90 — 100 гривень у місяць. Тепер регіонали обіцяють на кожну дитину від 3 до 13 років виплачувати щомісяця по 100 гривень, а з 13 до 18 років — по 200 гривень. Нашоукраїнці і народооборонці — ще більше. По 235 гривень щомісячно на дитину до 6 років і 298 (це ж як порахували!) — від 6 до 18 років. Матимуть наші дітки і на олівці, й на пиво...
Найскромнішими в обіцянках виявилися комуністи, проте і їхня фантазія далі грошей не пішла. Вони теж збільшили б допомогу при народженні дитини: на другу і кожну наступну — по 18 тисяч 400 гривень (чому не 300 чи 500?). Проте обмежені у коштах (все ж не при владі!) обіцяють одному з батьків (кому?) зниження пенсійного віку на 5 років.
Великі суми присипляють свідомість не гірше колискових. Проте згадуються слова нашого попереднього президента Кучми, який навіть книгу написав про те, що «Україна — не Росія». У Росії вже виплачують (правда теж не одразу) такі суми при дітонародженні, яких має вистачити і на житло для нащадка, і для його освіти. Україна ж навіть і не Словаччина, у якій я побувала ще 28 років тому. Тоді це була невелика соціалістична республіка у складі Чехословаччини. Там теж спробували покращити демографію за рахунок грошей. Серед видів допомоги були й досить екзотичні навіть для нас, теперішніх: чоловіку породіллі надавали і оплачувану відпустку на роботі, і виплачували певну суму на його харчування у їдальні (бо ж дружина у лікарні, хто приготує?). Платили компенсацію на придбання дитячого одягу і взуття (до 18 років), при народженні кожної наступної дитини списували певну частину вартості помешкання, якщо це було кооперативне житло А головне, будували стільки квартир для молодих сімей, що у містечку поблизу Кошіце, де жила моя подруга, пам'ятаю, добрий рік стояло кілька готових і порожніх 9-поверхових будинків. Вони були, як у нас казали, кооперативні, за них треба було сплачувати. Люди не поселялися, бо знали, що трохи почекають і отримають безплатні державні помешкання.
Але чехи і словаки теж наступали на граблі, на які наступають нині наші передвиборні обіцяльники. Теж збільшували допомогу при народженні кожної наступної дитини. Та коли почали активно плодитися місцеві цигани і асоціальні елементи, які могли за рахунок дитячих грошей безбідно існувати (навіть не витрачаючи гроші на дітей), влада «лавочку» прикрила: допомога після народженні третьої дитини вже не збільшувалася. Та влада, не наша, обіцяла, але й гроші рахувала.
