Юрій САЄНКО, доктор економічних наук, завідуючий відділом соціальних експертиз Інституту соціології НАНУ:
— Вільний час — це дуже важливий чинник для розвитку суспільства. Тому що часовий ресурс — один з найважливіших соціальних ресурсів, який використовується для саморозвитку. На Заході завжди дуже прискіпливо рахують баланс вільного часу, який людина має, і того, як вона його витрачає. Я цією темою займався багато років в часи Радянського Союзу. На кінець 80-их років вільний час в Україні на одну дорослу людину складав 30 годин на тиждень. І 50% цього вільного часу покривалися послугами всієї сітки культурно- освітніх закладів: кіно, театри, виставки і т.д. А інші 50% — це був «домашній» час: телебачення, книги тощо. Це вважалося хорошими показниками. Але за моїми прогнозами розподіл вільного часу в майбутньому все більше орієнтувався на домашнє споживання. Тобто суспільство тим чи іншим чином закривалося в своїх домівках. Так власне і сталося. Крім того, скоротилася сітка позадомашнього споживання. І якщо колись людина в Україні в середньому 16 разів на рік ходила в кіно, то зараз 3-4 рази, а в деяких областях всього 1 раз.
