Вадим ХРИСТІАНОВСЬКИЙ , перший проректор Донецького національного університету:
— Вважаю, що вирішувати питання про кількість студентів-контрактників не може ніхто, крім самих вузів. Університет сам знає, що потрібно робити щодо студентів-платників. Якщо Верховна Рада скасує обмеження відносно частки студентів, що вступають до вузів на платній основі, то від цього постраждають, передусім, державні навчальні заклади. Тоді, на мою думку, всі підуть, в основному, в приватні вищі навчальні заклади, а державні залишаться без значної частки своїх студентів. Адже всі вузи мають право на однакове число абітурієнтів і студентів, щоб працювати у рівних умовах. У даному ж випадку державні вузи виявляться ущемленими у своїх правах. Необхідної конкуренції між приватною і державною освітою вже не буде, що завдасть серйозного удару бюджетам університетів та інститутів.
Євгенія СОХАЦЬКА , декан факультету української філології Кам’янець-Подільського держуніверситету (Хмельницька область):
— Як це позначиться на якості навчального процесу? Не хочу бути песимісткою, але можливий удар по периферії. Випускники шкіл кинуться до столиці, а в період, коли гостро бракує сільських учителів, це не сприятиме розв’язанню кадрової проблеми в освіті. Є також питання — чи ВНЗ готові до цього? Що стосується нашого університету, то недостатньо приміщень. Кадрів високої кваліфікації недостатньо — молодь ще не встигла «підрости» до таких змін.
Якщо це рішення набуде сили, то утвориться особливий контингент студентів, для якого головне — не здобувати знання, а вчасно сплатити гроші в касу. Ті, хто вчиться за державний рахунок, — у кращому становищі щодо прогнозування свого майбутнього. Я особисто — за збільшення місць для студентів, що навчаються за державний кошт.
Де візьмуть гроші здібні діти з незаможних сільських і міських родин? До речі, тяжко «вибивати» гроші з багатьох теперішніх контрактників... І чи не призведе це до «перевиробництва» кадрів престижних сьогодні професій?
Андрій КОВАЛЬЧУК , професор Ужгородського національного університету, доктор біологічних наук:
— І так уже прикро стабілізувалася дуже дивна система оцінки викладацької роботи. Наприклад, маємо взяти понад 40 заочників, які є в основному контрактниками, аби отримати одну ставку викладача. На стаціонарі на ставку кількість студентів утроє-вчетверо менша, а дипломи в усіх однакові. Наплив контрактників зробить додатковий удар по кишенях викладачів. Вони можуть тривіально розбігтись. Уже нині невигідно працювати з такими діючими ставками. Вигідніше підробляти на стороні, що більшість і робить... Для стаціонару зростаюча кількість контрактників не зовсiм вигiдна, бо їх за неуспішність важче вигнати, адже платять, поповнюють бюджет. Викладач узагалі не має бажання й можливості їх виганяти, бо інакше ми... виганяємо самі себе, б’ємо по своїй зарплаті. Вигнав половину студентів — то й половину ставки своєї «вигнав». Декан резонно заявляє: «Пиши заяву про перехід на півставки... Сам же вигнав...» А потім, якщо зберігаєш прагнення до підвищення якості знань, пропонують написати заяву на звільнення.
