Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Результати виборів до Європарламенту свідчать насамперед про те, що політичні системи країн Європи ще не склалися в політичну систему Євросоюзу і в них є дуже відчутним саме національний компонент, що, можливо, є вираженням балансу між національним і наднаціональним. На тлі виборів до Європарламенту сподівання на швидкий рух в бік європейського федералізму і створення наддержави виглядають утопічними. Водночас не можна сказати, що ці результати перекреслюють здобутки, які ми на сьогодні маємо. Ми спостерігаємо за новою динамікою в політичній системі декількох країн. Наприклад, результати вказують на певну кризу британської двопартійності, до якої ми вже звикли, адже принаймні чотири партії конкурують за голоси виборців. Тобто ми є свідками того, як поступово змінюється політичне обличчя Європи, і я не пов’язую це безпосередньо з розширенням. Однак відносний успіх євроскептиків показує, що європейцям не так просто відмовитися від традиційних цінностей, насамперед від певної міри національної ідентичності. Тому коли лунають заклики до більш глибокої інтеграції, то ми бачимо, що громадська думка їх переважно не сприймає.
Якщо серйозно досліджувати причини «голосування ногами», то це аж ніяк не свідчить про неготовність того чи іншого суспільства до членства в Євросоюзі. Що стосується нових країн-членів, то їх громадяни просто стомилися від загальноєвропейської теми. Ми пригадуємо, як важко проходили референдуми в деяких країнах-кандидатах, коли в Словаччині і Польщі були проблеми з тим, щоб забезпечити 50- відсоткову явку виборців. До того ж, громадяни спостерігають, що Європарламент не є впливовим органом і виконує передусім функції загальноєвропейського діалогу, а його повноваження дуже обмежені повноваженнями, з одного боку, Єврокомісії та Ради міністрів ЄС та, з другого боку, повноваженнями урядів держав. Тобто Європарламент перебуває на перехресті між національними і загальноєвропейською бюрократією. І він, хоч і відіграє роль репрезентативного органа і представляє всі наявні в Європі нації та течії, але громадяни не бачать, щоб цей орган був впливовий і особливо впливав на їхнє життя.
Про серйозні зміни в майбутніх відносинах оновленого Європарламенту та України говорити не доводиться, оскільки в принципі фракційний склад залишиться приблизно таким самим. Зміни можуть з’явитися пізніше, коли в Конституції ЄС будуть розписані чіткі функції Європарламенту. Тоді цей орган мав би, можливо, більше впливу на діяльність ЄС. Але на сьогодні ми бачимо, що позиції Європарламенту та Єврокомісії можуть не збігатися, а фактично дії Комісії залежать від консенсусу урядів країн-членів, а не від позиції в Європарламенті. Загалом цей орган має більш позитивне ставлення щодо намагань України інтегруватися до Євросоюзу, аніж Єврокомісія.
Віола НОЙ, дослідник партійної діяльності та виборів Фонду Конрада Аденауера (Німеччина):
— На тлі виборів до Європарламенту і, зокрема, їхнього перебігу в Німеччині можна говорити про помсту громадян правлячим партіям, але не євроскептицизм німців. Євроскептики у нас навіть не мають власної, хіба що маленької політичної групи, що позиціонує себе антиєвропейською. Тобто існування і діяльність Європейського Союзу — не питання для німців. Питання, які піднімалися під час проведення передвиборчої кампанії, стосувалися не так діяльності Європарламенту, як більше національних проблем, наприклад, соціальних реформ, які намагається провести уряд. Проблема також у тому, що Європарламент не має конкретних функцій. Ніхто не знає, які закони проходять в Європарламенті, або хто і як за них голосує, як діяльність Європарламенту впливає на наше буденне життя.
Причиною цьому є той факт, що Європарламент, на відміну від національного парламенту, не має опозиції, а тому не можливо персоналізувати політику Європарламенту. Партії повинні бути свідомими свого завдання персоналізувати себе і мати, так би мовити, своє обличчя в Європі. Задля цього є необхідними також зусилля мас-медіа. Таких матеріалів бракує також і в німецькій пресі.
Єжи Марек НОВАКОВСЬКИЙ, міжнародний оглядач тижневика «Wprost» (Польща):
— Факт низької явки на вибори до Европарламенту однозначно вказує на те, що люди до кінця не розуміють, для чого існує Європарламент і які функції виконує цей інститут. До того ж, вже понад три місяці в Польщі триває політична криза. Це вплинуло на те, що вся передвиборча кампанія була сконцентрована на діяльності окремих партій суто в межах країни без обговорення питання виборів саме до об’єднаної Європи. І коментарі польських мас-медіа є тому гарним прикладом, адже наші журналісти мало цікавилися європейським аспектом виборів, мало приділяли уваги тому, як відбуваються вибори в інших країнах-членах Євросоюзу. Така інформаційна політика разюче відрізняється від повідомлень передусім у західноєвропейських країнах, які ретельно аналізували, наскільки результати виборів вплинуть на конфігурацію політичних сил в Європарламенті і які наслідки це буде мати. По-друге, скажемо відверто, люди в Польщі просто стомилися від політики і питання політичної влади є наразі неактуальними. Те, що в Польщі активність на виборах була найнижчою в порівнянні з іншими країнами Євросоюзу, було показником недовіри до всіх політичних партій та всього політичного клану. По-третє, на мою думку, велику роль зіграли вихідні, на які припали вибори, і багато людей вирушили відпочивати. Це основні фактори низької явки на виборах.
Що стосується того, хто переміг на виборах, то в Польщі виграли не євроскептики, а з великим відривом перемогла «Громадянська платформа», яка є проєвропейською партією. Також отримують місця в Європарламенті члени партії «Унія свободи», які теж є євроентузіастами. 15 — 16% отримала Ліга польських родин, відома своїм скептичним ставленнм до європейської інтеграції. Тобто ці результати показують, що польське громадянство розколоте на євроентузіастів та євроскептиків. Причиною цьому є також факт, що наша країна наразі веде дуже важливі переговори з Європою в першу чергу на тему Євроконституції. І ті поляки, які віддали свої голоси за Лігу польських родин, виявили свою незгоду з компромісами, на які готова піти правляча партія Польщі в питанні європейської Конституції. Думаю, що це були вибори, де перемогли прибічники Євросоюзу, але з іншого боку результати показують, що приблизно 25% польського населення є людьми, налаштованими, можливо, не радикально, але дуже «євроскептично».
Імідж Європарламенту дійсно низький серед населення Європейського Союзу і Польща не є винятком. Але такі, скажімо, несерйозні кандидати на зразок фотомоделі з Естонії або нашого польського космонавта хоч і нормальне явище але вони не наблизять Європарламент до громадян ЄС. В італійському парламенті цілих шість років була депутатом порнозірка Чичолліна, але це мало чого змінило. Думаю, що далеко не всі розуміють роль Європарламенту також через те, що Європа зараз переживає перехідний період між об’єднаною Європою з економічної точки зору і Європою як політичним утворенням.
Той факт, що активність на виборах в нових членах Євросоюзу була низькою, може негативно вплинути і на нас, і на наших сусідів — передусім на Україну. На Заході існує думка про те, що нові члени не готові до членства в Євросоюзі. Після виборів ставлення до розширення Євросоюзу на Схід може ще більше погіршитися. Противники подальшого розширення ЄС на Схід будуть користуватися результатами виборів до Європарламенту як аргументом, мовляв, посткомунітичні країни не дозріли до демократичного прийняття рішень на такому рівні, як, наприклад, вибори до Європарламенту. Але в самій Польщі ставлення до українських європрагнень не зміниться, і найбільші партії залишаються прихильниками євроінтеграцїї України.
