Відомі музичні діячі та культурологи Києва занепокоєні
подальшою долею нотної колекції синів великого німецького композитора Йоганна-Себастьяна
Баха, яка містить його твори та інших західноєвропейських композиторів
XVII—XVIII ст., і належить Центральному архіву-музею літератури, повідомляє
агенція ЦЖД.
У серпні ц.р. один із найбільших дослідників творчості
Баха, професор Гарвардського університету Крістоф Вольф заявив у західній
пресі, що він «подарував друге життя» колекції нот, які ніколи раніше не
опубліковували і не вивчали. Американець каже, що знайшов колекцію, яку
шукав 20 років, в архіві на території Національного заповідника «Софія
Київська». Вольф стверджує, що нотне зібрання синів Баха було навмисно
приховано КДБ.
Раніше колекція зберігалася у Німеччині. 1945 року її було
вивезено до СРСР радянськими військами.
Заяви Вольфа викликали подив у тих українських музикознавців,
які давно знали про існування нотної колекції і працювали з нею.
«Події, що розвиваються навколо колекції синів Баха, влучно
характеризує українське прислів'я «Знайшли сокиру під лавою». Нотним зібранням
фонду, яке належало колись Берлінській співочій академії, я користуюся
вже 30 років, — каже художній керівник оркестру «Перпетуум мобіле» Спілки
композиторів України, диригент Ігор Блажко. — Вперше до цієї колекції я
звернувся у 1969 році. Виконуючи музичні твори за нотами синів Баха, я
анонсував, що вони взяті саме з цієї колекції, і ніколи не робив з цього
таємниці».
Музикознавець стверджує, що події навколо нотної колекції
розвиваються не так, як офіційно заявляють у Музеї-архіві. Керівники останнього
запевняють, що зараз необхідно зробити копії нотної колекції, щоб зберегти
її. Натомість І.Блажко стверджує про намір керівництва музею продати копію
колекції, яка складається з 5170 рукописних творів.
«До нас надійшла інформація про те, що Головне архівне
управління при Кабінеті Міністрів досягло попередньої домовленості з Крістофом
Вольфом про продаж мікрофільмів унікальних рукописів із правом першого
виконання цих творів та подальшого комерційного використання колекції у
США», — каже музикознавець.
Одноразовий продаж копій рукописів за кордон позбавить
Україну можливості контролювати та тиражувати ноти і означає фінансові
втрати для держави, стверджує І.Блажко.
Водночас начальник Головного архівного управління Руслан
Пиріг заперечує наміри продати нотну колекцію синів Баха.
«Ніяких попередніх домовленостей із Крістофом Вольфом поки
не було. Ми робимо страховий фонд (копію — ЦЖД) колекції, щоб убезпечити
її на випадок викрадення», — сказав Р.Пиріг.
«Створення страхового фонду — звичайна річ, яку практикують
у багатьох країнах світу, щоб потім на певних умовах тиражувати нотні видання,
відраховуючи дивіденди Україні, або надавати можливість зацікавленим користуватися
ними, знову ж таки з вигодою для держави», — каже голова Комітету з питань
повернення культурних цінностей Олександр Федорук.
За його словами, колекція синів Баха ніколи не була закритою,
навіть за радянської влади. «В ті часи західною культурою не прийнято було
займатися. Це була прерогатива інших держав, до того ж в нас обмаль було
фахівців», — зазначає О.Федорук.
Втім, про те, як далі розгорнуться події довкола колекції:
залишиться вона в Україні чи її доведеться повертати Німеччині, якщо вона
висуне претензії, у Комітеті нічого не говорять.
Українське законодавство забороняє вивезення за кордон
будь-яких архівних документів. Між Україною та Німеччиною укладено угоду,
в якій обумовлено процедуру повернення культурних цінностей. Однак у цій
ситуації, за словами О.Федорука, принцип «ми — вам, ви — нам», не пріоритетний.
Які аргументи будуть визначальними під час переговорів з німецькою стороною,
якщо виникне в них необхідність, голова Комітету не сказав, зазначивши,
що це — безпрецедентний випадок.
