Будь-яка людина, яка має в голові більше однієї клепки, послухавши і побачивши нав’язливу політичну рекламу комуністів безперечно хотіла б поставити цій лівій партії декілька «канкрєтних» запитань.
По-перше, звідки взялися у комуністів сотні мільйонів гривень на нинішню передвиборну агітацію? Та нині вже одна секунда політичної реклами коштує тисячі доларів. А ще радіо, «бігморди» і таке інше. Відповідь може бути лише одна — гроші комуністам дають олігархи. У непосвячених людей одразу виникає контрзапитання, а навіщо це їм, тобто олігархам, потрібно? Щоб їх комуністи за їхні ж гроші і критикували? Ну не скажіть, шановні, американські політтехнологи не дрімають. Їм відомо, що регіоналів у нашій країні, м’яко кажучи, недолюблюють. Тому голоси невдоволених людей і має забрати не реальна опозиція, а комуністи і всі інші створені олігархами партії, які інтенсивно і за їхні ж гроші «розкручуються» в ЗМІ і на «бігмордах». Нехай навіть хтось отримає в опозиції лише 3%, 2%, 1% чи навіть 0,5%, разом це вже цифра. А отже гроші витрачено не марно. Комуністи ж, які нині входять до парламентської більшості, а отже несуть всю відповідальність «за покращення вже сьогодні, стабільність, подолання руїни і майбутнє процвітання», до якого ми за 21 рік їхнього мудрого керівництва не просунулися ні на крок, так і будуть туди входити після нинішніх виборів. Якщо, звичайно, ще є такі «викопні екземпляри», яких за 20 років так і «не розкусили», і тому за них проголосують. А за олігархічні гроші, шановні, не турбуйтеся. Кому телевізійні канали належать? Та все їм же, таким-сяким. Так що гроші, що витрачено на рекламну кампанію комуністів, повернуться сторицею.
Смішно слухати нинішнього прем’єр-міністра, який закликає голосувати за регіоналів, щоб вони в новому парламенті створили парламентську більшість, яка потрібна нібито для проведення реформ. А що, зараз цієї більшості немає? Та вже понад два роки більшість у парламенті в регіонів існує разом із комуністами, литвинівцями і «тушками». А де реформи? Хіба що ними можна вважати ганебні «Харківські угоди» і «Закон про мови». Обидві ці «реформи» вже обійшлися Україні мільярдними збитками, і невідомо скільки ще грошей розкрадуть «під їхній шумок», якщо отримають в новому парламенті омріяну більшість.
Наступне запитання до комуністів. Що вони роблять в олігархічному уряді Азарова? Тільки не треба викручуватися, шановні. Які посади ви там займаєте? Запитайте, при нагоді, на передвиборних зустрічах у пана Симоненка. Якщо вони проти антинародної політики уряду, про що скрізь заявляють, то чому хоча б нині, під час передвиборної агітації, бодай про людське око не покинуть його? Чому не вийдуть в знак протесту проти «експлуатації трудящих» із парламентської більшості?
І останнє запитання. Коли, до виборів чи після них, пан Симоненко і вся верхівка комуністів збирається передати бездомним, про яких вони ніби так піклуються, свої шикарні вілли, ринкова вартість яких складає десятки мільйонів «проклятих американських доларів»? І звідки взялися гроші на їхнє будівництво і утримання у комуністів? Нехай комуністи, члени уряду Азарова, віддадуть свої мільйони, які вони зберігають чомусь в «ненависній американській валюті» хоча б десятьом хворим дітям на проведення операції. Чому люди по крихтах збирають гроші на лікування, а в цей час комуністи жирують в парламенті за народні кошти.
Без отримання відповіді на ці, а також інші цілком природні запитання вся галаслива передвиборна кампанія комуністів не більше як черговий «лохотрон» і Євангеліє від лукавого.
