Реальність становлять будні теперішнього часу. У них немає нічого визначного, на відміну від минулого, де є подвиги та поразки, свої герої. На жаль, наш народ і наші можновладці не вчаться на помилках минулого, а тому й далі крокуємо в історію з тягарем повторюваних хиб.
Бертольд Брехт, відомий драматург і письменник, стверджував, що нещасне те суспільство, яке потребує героїв. Не знаю на яких підставах він це заявляв, але я з ним погоджуюсь. Тому що суспільство, яке чогось потребує — вже, здавалося б, не є самодостатнім. Тим більше, якщо йдеться про брак позитивного, про недостатню кількість чи наповненість. Суспільство, яке потребує демократії, рівності, миру тощо є нещасним. Проте якщо воно спроможне їх досягнути, і що найголовніше — досягає, може бути по-справжньому щасливим та гордим.
На мою думку, зуміти сьогодні бути собою, зберегти свою індивідуальність — вчинок дійсно геройський. Його здатна звершити мисляча людина. Наприклад, та, котра шукає Бога. Як каже святе Письмо, той, хто пізнав Бога, — істинно пізнав себе. Чи людина, яка живе згідно з власними принципами, що відповідають моральним та гуманним засадам. Бути собою — чесним, працьовитим, щирим, мудрим всупереч пануючим усюди підлості, зарозумілості, тупості і нахабству. Не просто бути, а свідомо творити своє життя! Герой — та людина, котра живе у гармонії з собою і оточуючим її світом. Вона по-справжньому цінує людську гідність, і для неї істинними цінностями є духовність, справедливість, чесність, добро, а не матеріальні блага.
Сьогодні нашому суспільству потрібні такі герої. Їх може бути небагато, але так хочеться вірити, що вони все-таки є!
