Запланований на п’ятницю президентський енергетичний саміт в Кракові конкуруватиме із зустріччю президентів Росії, Казахстану і Туркменії, яка призначена на цей же день.
Про намір організувати в Польщі саміт президентів Польщі, України, Казахстану, Азербайджану і Грузії — п’яти держав, зацікавлених поставками каспійської нафти в Західну Європу, повідомив на початку березня президент Лех Качиньський під час візиту Президента України Віктора Ющенка. Президенти тоді говорили про продовження до Польщі українського нафтопроводу Одеса — Броди і про використання цього сполучення для транспортування сировини з родовищ в басейні Каспійського моря. Саміт президентів відбудеться в п’ятницю і суботу в Кракові. Чи існує ймовірність, що під час саміту буде прийнято конкретні рішення?
Проблема в тому, що до Кракова не приїде Нурсултан Назарбаєв, президент Казахстану, а саме ця країна має у своєму розпорядженні найбільші запаси каспійської нафти. Замість Кракова він з президентом Росії Володимиром Путіним вирушить до Туркменії. У п’ятницю на узбережжі Каспійського моря В. Путін і Н. Назарбаєв умовлятимуть нового президента Туркменії Гурбангули Бердимухаммедова побудувати новий газопровід із Середньої Азії в Росію.
Туркменія має у своєму розпорядженні величезні запаси природного газу, видобуток якого вимагає дуже незначних фінансових витрат. Але вона може експортувати його в Європу тільки за посередництва «Газпрому». Російський концерн хоче зберегти контроль над цим прибутковим бізнесом, і президент Путін, мабуть, умовлятиме нового туркменського лідера відмовитися від ідеї будівництва незалежного газопроводу в Європу через Кавказ і Туреччину. Натомість Москва може погодитися на часткову втрату монополії на торгівлю туркменським газом, а також на будівництво газопроводу з Туркменії в Китай. Таке рішення також вигідне для Казахстану, який виграє від збільшення транзиту туркменського газу в Росію, а можливо, і в Китай.
Протягом двох місяців, які минули з того часу як президент Качиньський оголосив про намір провести саміт в Кракові, конкуренти також різко скоротили ймовірність поставок каспійської нафти по продовженому до території Польщі трубопроводу з України. У середині березня Росія, Болгарія і Греція підписали угоду про будівництво трубопроводу з болгарського порту Бургас на узбережжі Чорного моря в грецький порт Александруполіс на Середземному морі. По цій магістралі, яку до кінця десятиріччя побудує консорціум, контрольований російськими державними паливними фірмами, можна буде щорічно транспортувати по 35—50 млн. тонн сировини з родовищ в Росії та Казахстані. Трубопровід через Балкани пройде в обхід вже переповненої танкерами протоки Босфор у Туреччині, що дозволить збільшити обсяги транспортування сировини і скоротити витрати.
Два тижні тому з’явився ще один конкурент нафтопроводу Одеса — Броди — Плоцьк. Італійський концерн Eni розпочав будувати нафтопровід через Туреччину, з порту Самсун на узбережжі Чорного моря до великого портового термінала Джейхан на Середземному морі. Цей трубопровід також має бути готовий до кінця десятиріччя і має транспортувати щорічно від 50 до 75 млн. тонн сировини з родовищ в Росії та Казахстані. Проти цієї інвестиції Москва не виступає, а італійців пов’язують ділові відносини з «Газпромом». Місяць тому Eni під час аукціону з продажу майна «Юкосу» купив родовища газу й акції нафтової компанії «Газпрому». Відразу ж після цього італійці повідомили, що продадуть «Газпрому» акції його компанії та контроль над родовищами.
«Російський» нафтопровід через Балкани та «італійський» через Туреччину конкуруватимуть з «американським» нафтопроводом Баку — Тбілісі — Джейхан (БТД), який працює вже рік. По цьому трубопроводу, яким керує концерн BP, можна транспортувати щорічно від 50 до 90 млн. тонн нафти. Поки що по цій магістралі прокачують сировину з Азербайджану, але в цій країні добувають дуже мало нафти, щоб можна було повністю заповнити трубу. Тому торік Вашингтон намагався забезпечити для БТД поставки з Казахстану. Після будівництва ще двох трубопроводів нафти в каспійських родовищах може просто не вистачити для того, щоб заповнити ще й трубу з України в Польщу.
