«Із поганими законами й хорошими чиновниками можна керувати країною. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найдовершеніші закони»
Багато які доленосні для України рішення приймаються, як водиться, уночі. Так приймали Конституцію в 1996 році, так голосували пакет законів про політреформу й третій тур президентських виборів у 2004-му. Вихід із нинішнього політичного протистояння також був знайдений вночі. Понад сім годин радилися на Банківській Президент, прем’єр-міністр і спікер. І ось, нарешті, лідери держави вийшли до журналістів і повідомили: компроміс знайдений і грунтується він на Конституції України. Завтра їй — 11 років...
Відома правова аксіома свідчить, що закон приймається з розрахунком на його добросовісне виконання. Швидше за все, тому, що вітчизняні законодавці, які розробляють основні правові акти держави, враховують цю аксіому, але не враховують особливості національних політичний традицій, у багатьох актах задекларовані ті або інші правила, але не вказано, що буде в разі їхнього порушення...
Восьме грудня 2004 року — створення нової парламентсько-президентської моделі розподілу повноважень. Як результат — розширення ролі депутатського корпусу й Кабінету Міністрів при одночасному збереженні впливових позицій глави держави. Склад Верховної Ради п’ятого скликання був сформований згідно із зміненими положеннями Конституції — парламент став майданчиком для випробовування конституційних нововведень. Тим часом уже в перші дні роботи нової ВР депутати продемонстрували абсолютну відсутність позитивного досвіду. Попередня форма державного правління — президентська — не вимагала пошуку компромісів між парламентом і Президентом, між парламентом і урядом, між урядом і Президентом. Так і у Верховній Раді необхідності створювати коаліції не було. Тоді парламентська більшість переважно носила ситуативний характер. Перша сесія ВР п’ятого скликання продовжувалася з весни до середини літа 2006-го. Із цього часу ми перебуваємо в перманентній політичній кризі. Масові парламентські міграції і, головне, імовірність створення коаліції трьохсот — стало останньою краплею... Президент зіграв ва- банк і вперше за всю історію незалежності видав указ про дострокове припинення повноважень парламенту. А далі — апеляція всіх сторін конфлікту до неї — Конституції України, мовляв, суперечлива вона, неідеальна. Академік НАНУ Петро Толочко вважає, що створити ідеальну Конституцію неможливо в принципі, але головна проблема, на його думку, в іншому. «Біда не в тому, що в нас погана Конституція або недостатньо законів, а в тому, що вони не виконуються. Потрібно доопрацювати нинішню Конституцію, відрегулювати певні пункти, але ні в якому разі не руйнувати її основи. Це буде дуже небезпечний прецедент. Скажімо, прийшов сьогодні Ющенко — зробив Конституцію зручною для себе, через кілька років з’явиться новий президент, може і йому також захочеться нову Конституцію. Конституція — це стабільна річ, яка повинна стати могутнім хребтом держави», — резюмує експерт.
КОНСТИТУЦІЯ З ПЕЛЮШОК
Міністерство юстиції спільно з Міністерством освіти й науки планує ввести в Україні безперервну правову освіту, починаючи з дитячого садка.
Про це в ході недавнього засідання Всеукраїнської міжвідомчої методично-координаційної ради з правової освіти населення заявив Міністр юстиції, голова ради Олександр Лавринович. Головний юрист країни зазначив, що спільним наказом Мін’юсту й Міносвіти затверджений склад робочої групи з розробки Концепції безперервної правової освіти й Плану заходів щодо її впровадження. «Свою майбутню державу потрібно планувати з дитячого садка», — вважає пан Лавринович.
ПРЯМА МОВА:
Дмитро ТАБАЧНИК , віце-прем’єр-міністр із гуманітарних питань:
— Того, хто порушує Конституцію, слід би спалювати на вогнищі. Але оскільки це нереально, можна спалювати хоч би опудало порушників.
Найстрашніше, коли гарант Конституції перетворюється в руйнівника Конституції. Я гадаю, що нічого трагічнішого не було в новітній українській історії.
Інша річ, коли дуже часто є вплив на яку-небудь людину й на магістрат як на інститут влади, але будь-яка людина, у якої є хоч би ази письменності, може взяти самостійно Конституцію. Це невеликий документ, прочитати її і потім зрозуміти, хто руйнує Конституцію, хто порушує її. Там усе чітко написано.
Сергій ГОЛОВАТИЙ , народний депутат:
— День Конституції... Стандартний традиційний набір радянських часів: борщ, каша, котлета, компот — урочисте засідання, святковий концерт, феєрверк. Ще рік тому під час підготовки до святкування 10-ї річниці Конституції я пропонував організувати неформальну зустріч тих, хто вніс свій інтелектуальний внесок у створення української Конституції. Я пропоную і цього разу запросити керівників конституційних комісій (у різний час їх очолювали Олександр Мороз, Іван Плющ, Леонід Кучма) і провести з ними неформальну зустріч. Не чай з коньяком, а бесіда..., тоді й журналістам буде що подати.
Юрій ЛУЦЕНКО , лідер «Народної самооборони»:
— Проект нової Конституції потрібно затвердити на всенародному референдумі.
Для мене прийнятна французька модель основного закону країни, яка не є «священною коровою» і яку при необхідності в суспільстві можна змінювати. Я є прихильником парламентсько-президентської республіки, де за президентом залишається право ініціювати референдуми, накладати вето на закони, прийняті парламентом, право формувати силовий блок уряду й розпускати парламент.
Раїса БОГАТИРЬОВА , лідер фракції ПР:
— Уже немає конституційної реформи. Є Конституція України, за стабільність і непорушність якої ми зобов’язані спільно боротися як патріоти держави України. Досить розмахувати над нею своєю великою ложкою. Тим більше, що ще вчора ви з такою ж енергією голосували за перехід до реальної демократичної системи — парламентсько-президентської. Це найелегантніший і найновітніший шлях демократичних реформ країн пострадянського часу. Без періоду диктатури й диктаторів. Це об’єктивний результат політичної історії національного розвитку. Президент України сьогодні зобов’язаний як гарант дотримання Конституції стати на її захист. Потрібно, дійсно, продовжити її реформу на рівні глибокої реконструкції місцевого самоврядування — передати в територіальні громади максимум прав для розвитку ними своїх основних інтересів. Тільки тоді ми зможемо говорити про реальність демократії в країні. За участю глави держави потрібно провести дискусію. Відкрито й прозоро. Без нашої традиційної «дулі в кишені». Є великою небезпекою переписування Конституції під кожного нового Президента, як аферою є й постійне спекулювання на темі її постійної ревізії.
В’ячеслав КИРИЛЕНКО , лідер «Нашої України»:
— Конституція в редакції від 8 грудня 2004 року призводить тільки до політичних криз. Проте це не означає, що представники «Нашої України» хотіли б повернути повноваження Президента в тому об’ємі, в якому вони були в Леоніда Кучми. Ми впевнені, що Конституція повинна містити належні повноваження для того центру, який є для нації, для народу консолідуючим. І таким центром є всенародно обраний глава держави, який, безумовно, повинен вчиняти критичний вплив на регіональну політику й на діяльність усіх правоохоронних органів, які, так чи інакше, стосуються дотримання прав і свобод людини й громадянина. Зараз глава держави, який всенародно обраний, таких можливостей позбавлений. І мені здається, що більшості людей взагалі-то байдуже, як називатиметься форма правління, і хто кого балансуватиме в системі української державної влади. Люди, передусім, зацікавлені в тому, щоб був припинений хаос, породжений внесенням змін у Конституцію від 8 грудня 2004 року.
ДОВІДКА «Дня»
Перша Конституція в історії України датується 5 квітня 1710 року, коли гетьман у вигнанні, перший лідер української політичної еміграції Пилип Орлик склав документ під назвою «Пакти й Конституція прав і вільностей Запорізького війська» в місті Бендери (нині Молдова) з такою декларацією: «Україна з обох боків Дніпра повинна бути на віки вічні вільною від чужого панування». Ця Конституція була чи не першим документом, який встановлював республіканську форму державного устрою. Однак вона не вступила в дію, оскільки царська влада в особі Петра I та його наступників повністю підпорядкувала Україну, розглядаючи її як складову частину Російської імперії. Зі втратою Україною автономного статусу потреба в її конституції відпала.
29 квітня 1918 року Центральна Рада як демократичний парламент Української Народної Республіки прийняла нову Конституцію сучасного типу. У державі встановлювалася парламентська республіка, гарантувалися основні права людини, вводилися демократичні принципи національного співіснування. Але діяла вона буквально кілька годин — у той самий день Київ був окупований німцями, і до влади прийшов уряд гетьмана Павла Скоропадського.
10 березня 1919 року III Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв Конституцію Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), яка проголосила диктатуру трудящих і експлуатованих мас над капіталістами й поміщиками.
Друга Конституція УРСР була прийнята 15 травня 1929 року. Вона встановлювала повновладність трудящих, відміняла приватну власність, заявляла про входження в СРСР, закріпляла принцип верховенства загальносоюзних органів і загальносоюзного законодавства, що перетворювало проголошений суверенітет у політичний міф.
Чергова Конституція УРСР (січень 1937 року) була розроблена в повній відповідності до конституції Радянського Союзу. За цим самим принципом була побудована й Конституція УРСР, прийнята Верховною Радою республіки 20 квітня 1978 року.
Діюча Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі протягом усієї ночі з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента, а також підтримали всі спірні статті проекту — про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.
Тоді, 28 червня 1996 року, Кучма, коментуючи цю подію, зазначив: «Відтепер почався новий історичний етап розвитку України» (виступ перед випускниками вищих навчальних військових закладів у Маріїнському палаці).
8 грудня 2004 року Верховна Рада України прийняла в пакеті зміни до Конституції, перетворивши Україну в парламентсько-президентську державу.
