Як і передбачав «День», реструктуризація боргу «Нафтогазу України» держателям його єврооблігацій, швидше за все, відбудеться вдало. Власники більше ніж 92% облігацій готові зважити на державні гарантії й почекати погашення до 2014 року. На 19 жовтня заплановані збори інвесторів, які ухвалять остаточне рішення про реструктуризацію. Для цього необхідна згода власників понад 75% облігацій.
Це повідомлення можна назвати обнадійливим. Довіра інвесторів, як то кажуть, чогось та варта. Проте забезпечив її, швидше за все, навіть не «Нафтогаз», а уряд, який поручився за нього бюджетними грошима. Питається, а наш бюджет — бездонна бочка? Шкода, але це далеко не так. Дно в ньому, як стверджує Рахункова палата, вже видно. На щастя, тут приїжджає комісія МВФ, аби вирішити, давати нам черговий транш чи ні. Як вважають експерти, для цього є декілька перешкод, але МВФ зможе заплющити на них очі, якщо уряд України все-таки виконає свою обіцянку й вдасться вже цього року, тобто до виборів, до підвищення тарифів на газ власного видобутку, що використовується населенням і підприємствами теплоенергетики.
Як вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін, уряд не зможе більше відтерміновувати відповідне рішення. «Гроші до України надійдуть, — передбачає він. — Україна дуже важлива країна в Центральній Європі... Щонайменше це може бути символічне підвищення, наприклад на 10%». За його словами, напружена політична обстановка в країні допоможе уряду роз’яснити місіонерам причини зволікання з обумовленими з МВФ реформами. «Україна зацікавлена не лише в грошах МВФ, а й у факті співпраці з МВФ... Якщо буде відстрочка з наданням цього траншу, то, безумовно, це сформує занепокоєння у фінансовому й банківському секторі», — говорить експерт, пояснюючи причини, що змусять Тимошенко відмовитися від своєї обіцянки — до кінця року утримувати газові тарифи для населення.
З економічного погляду, перегляд газових тарифів вкрай необхідний крок. Тим паче, що сьогодні ще абсолютно не зрозуміло, якими будуть умови роботи «Нафтогазу» наступного року. Чим ближче Новий рік, тим частіше звучать із суміжної території тривожні заяви, явно спрямовані на шантаж української сторони. Наприклад, віце-спікер Державної думи, президент Російського газового товариства Валерій Язєв днями нагадав, що Росія наприкінці року може поставити перед Україною питання про оплату штрафів за недобір газу. «Досі «Газпром» плату з України бере за фактично вибраний обсяг газу, не штрафуючи її за невибраний обсяг. Я думаю, що це має стати предметом розгляду. Зазвичай цей принцип «бери або плати» за підсумками, за рік йде. Тому, можливо, 1 січня постане питання, що за невибрані обсяги треба платити», — передбачає думець.
Не вселяють оптимізму й публічні заяви керівників російського «Газпрому». Голова його правління Олексій Міллер вважає, що «Україна може, підкреслюю, й має платити відповідно до підписаного контракту». Причому словосполучення «підписаний контракт» повторюється неодноразово, ніби для того, щоб примусити Україну повірити в його непорушність. Щоправда, при цьому робляться ще й якісь натяки на умови, за яких газові домовленості двох країн можуть бути переглянуті. «Ті проблеми, які на сьогоднішній день є в газової галузі України, — це системні проблеми. І пов’язані вони, насамперед, з тим, що права власності на ту ж саму газотранспортну систему України належать українській державі. І ця газотранспортна система не належить НАК «Нафтогаз України». В Україні є розуміння того, що там багато чого треба міняти. Але, з другого боку, зрозуміло, що газотранспортна система України, її розвиток, модернізація, є заручниками політичних подій в Україні», — зазначає глава «Газпрому», натякаючи на можливість якихось змін. Але при цьому все ж таки констатує: «До виборів, вважаємо, нічого кардинально нового там не станеться».
Інакше, як шантажем ці заяви не назвати. Особливо з урахуванням того, що «Нафтогаз України», за словами уповноваженого Президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдана Соколовського, веде переговори з «Газпромом» про зміну газових контрактів. «Нафтогаз України» відіслав дуже конкретні пропозиції щодо обсягів, щодо фіксації транзитного обсягу за іншим контрактом, формування цін, тобто транзитної ставки й ціни на газ», — розповідав уповноважений Глави держави у вівторок журналістам, але зазначав, що поки прогресу в переговорах не спостерігається. Позитивної відповіді, за його словами, можна чекати лише тоді, коли на політичному рівні з Москви дадуть сигнал «Газпрому». Соколовський, як і ми, занепокоєний останніми заявами російських офіційних осіб, які нагадують Україні про те, що «Газпром» може застосувати за недобір газу в обсягах, передбачених контрактами, штрафні санкції. «За розрахунками Росії, й вони підтверджуються нашими фахівцями, за дев’ять місяців 2009 року над нами висять санкції на 5,9 мільярда дол.», — побоюється Соколовський.
Зате наш прем’єр вірить у світле газове майбутнє. Тимошенко не сумнівається, що Росія не застосовуватиме санкцій за недобір газу Україною, й називає «політичними нагнітаннями, що не мають підстав», заяви російських політиків про можливість застосування штрафів за недобір газу. «Є тверда домовленість з прем’єр-міністром Росії, і наприкінці року ми домовилися: коли оформлятимемо річні акти, ми все підпишемо так, щоб воно було документально підтверджене». Але куди ми приклеїмо цю тверду домовленість, не зафіксовану навіть протоколом, якщо росіяни раптом відмовляться її виконувати? А тут іще прем’єр повісила на «Нафтогаз» іще одну тверду домовленість — дотувати, тобто в борг забезпечувати газом майже збанкрутілу столичну адміністрацію, яка натомість погодилася знизити до колишнього рівня житлово-комунальні тарифи для киян. Операція, якщо можна так сказати, електорально вражаюча. Тільки чим вона в результаті обернеться і для «Нафтогазу», і для бюджету країни?
