Відчуття паніки охоплює багатьох активних учасників кампанії за значне скорочення глобальних викидів вуглеводу. Стає очевидним, що на широко розрекламованому саміті, який має відбутися в Копенгагені цього грудня, не буде підписана обмежувальна міжнародна угода, яка мала привести до істотних змін у ситуації з глобальним потеплінням.
Після високої риторики й великих обіцянок політичні діячі взялися за взаємні обвинувачення. Мало розвинуті країни звинувачують багаті у відсутності прогресу. Багато хто звинувачує Сполучені Штати, які не ухвалять законодавство з обмеження й торгівлі квотами на викиди до саміту в Копенгагені. Генсек ООН говорить, що «президенту Обамі можливо складно отримати масштабні повноваження» для укладення угоди в Копенгагені. Інші звинувачують країни на шляху розвитку — особливо Бразилію, Китай та Індію — в небажанні приєднатися до обов’язкового скорочення викидів вуглеводу. Хоч би куди ви глянули, скрізь хтось звинувачується в очевидному провалі Копенгагенського саміту.
Проте вже набагато раніше було очевидно, що існує набагато фундаментальніша проблема: спішні обіцянки скорочення викидів вуглеводу — не працюють. Сімнадцять років тому промислово розвинені країни з великою помпою дали в Ріо-де-Жанейро обіцянку скоротити емісію до 2000 року до рівня 1990 року. Емісія перевищила цю мету на 12%. У Кіото лідери країн домовилися про скорочення викидів до 2010 року на 5,2% нижче за рівень викидів 1990 року. Імовірність того, що ця мета не буде досягнута, надто велика, зважаючи, що емісія вже перевищує мету приблизно на 25%.
План полягав у тому, щоб зібрати світових лідерів у Копенгагені й знову дати обіцянку скоротити викиди вуглеводу, при цьому взявши курс на досягнення ще амбітніших цілей. Однак уже очевидно, що навіть боротьба на останній хвилині, спрямована на порятунок певної форми угоди, фактично ніяк не допоможе планеті. Маючи такі погані підсумки роботи, нам необхідна переоцінка цінностей і відкритість до інших підходів.
Реалістичний «План Б» не означає організації другої зустрічі відразу ж після копенгагенської, як дехто пропонує. Він означає переусвідомлення нашої стратегії. Цього року Центр «Копенгагенський консенсус» доручив головним кліматичним економістам підготувати дослідження, що визначає здійсненні способи відповіді на глобальне потепління. Їхнє дослідження було націлене на те, щоб зрозуміти, як ми можемо допомогти планеті, встановлюючи різні податки на викиди вуглеводу, саджаючи більше дерев, скорочуючи використання метану й емісію чорної сажі, а також пристосовуючись до глобального потепління або зосереджуючись на технологічному розв’язанні проблеми зміни клімату.
Центр зізвав досвідчену групу з п’яти провідних світових економістів, зокрема, трьох лауреатів нобелівської премії, для розгляду всіх можливих нових досліджень і визначення найкращих і найгірших із них.
Група встановила, що високі глобальні податки на викиди вуглеводу були б гіршим вибором. Цей висновок грунтувався на інноваційній науково-дослідній розробці, яка показала, що навіть дуже ефективний глобальний податок на CO2, націлений на виконання амбітної мети щодо збереження зростання температури нижче за 2°C до 2100 року, зменшить річний глобальний ВВП приблизно на 12,9% або 40 трильйонів доларів. Загальна вартість витрат була б у 50 разів більшою, ніж шкода клімату, на боротьбу з якою й був спрямований податок. А якщо політики оберуть менш ефективну й скоординовану політику обмеження промислових викидів за допомогою квот, то витрати можуть бути в 10 — 100 разів більшими.
Натомість група рекомендувала зосередити використання інвестицій на дослідженні клімату як короткострокову відповідь і на створенні безвуглецевої енергії як довгострокову відповідь.
Деякі із запропонованих технологій проектування клімату — зокрема технологія морського обілення хмар — могли б бути дешевою, швидкодіючою й ефективною альтернативою. (Човни розпилювали б краплі морської води в хмари над океаном, аби вони відбивали більше сонячного світла назад у космос, тим самим зменшуючи нагрівання Землі). Разюче, але дослідження встановило, що загалом приблизно 9 млрд. доларів, витрачених на здійснення технології морського обілення хмар, могли б компенсувати ефект від глобального потепління за все це століття. Навіть якщо всі насторожено ставитимуться до цієї технології — як це робить багато хто з нас — треба прагнути того, щоб якомога швидше ідентифікувати її обмеження й ризики.
Схоже на те, що проектування клімату може допомогти нам виграти певний час; це буде саме той час, якого ми потребуємо для надійного й гладкого переходу від залежності викопного палива. Дослідження свідчить, що джерела енергії невикопного палива дозволять нам (базуючись на їхній сьогоднішній доступності) менше ніж наполовину стабілізувати емісію вуглецю до 2050 року, й лише на малу частку досягти стабілізації до 2100 року.
Якщо політики змінять курс і погодяться цього грудня інвестувати набагато більше коштів у наукові дослідження, то в нас з’явиться набагато більший шанс на отримання цієї технології на тому рівні, на якому вона має бути. А оскільки це було б дешевше й простіше, ніж скорочення викидів вуглецю, у нас буде набагато більший шанс укласти широкомасштабну — й, таким чином, успішну — міжнародну угоду.
Кошти, які планується використати на скорочення викидів вуглецю, могли б піти на фінансування наукових досліджень і визначення вартості використання ефективних і здійсненних технологічних альтернатив. Щорічні вкладання приблизно 100 млрд. доларів означали б, що ми фактично можемо вирішити проблему зміни клімату до кінця цього століття.
У той час пошук винного не вирішить проблеми глобального потепління, наростаюча паніка могла б привести до позитивного результату, якщо вона означатиме перегляд нами поточного підходу. Якщо ми хочемо реальних дій, нам треба вибирати більш продумані рішення, які менше коштуватимуть і приноситимуть більше користі. Це був би той результат, за який кожний політичний діяч був би щасливий взяти на себе відповідальність.
Бьорн ЛОМБОРГ — директор Центру «Копенгагенський консенсус», і автор книжок «Охолоньте» і «Скептик-еколог», також є ад’юнктом-професором Копенгагенської школи бізнесу.
