Французький вояж
У ході зустрічі Президента України Віктора Ющенка з президентом Франції Жаком Шираком порушувалось питання пом’якшення візового режиму з боку Франції для певних категорій громадян: журналістів, політиків, бізнесменів, студентів. «Я впевнений, що сьогодні почалися нові відносини України та Франції», — відзначив Віктор Ющенко. За словами Ющенка, Жак Ширак підтримав український план урегулювання Придністровського конфлікту. Глава держави повідомив, що запросив французького лідера відвідати Україну у другій половині 2005 року. За загальними підсумками зустрічі, за словами Ющенка, «у найближчі два-три тижні МЗС двох країн сформують своєрідний план дій, до якого буде внесено всі пункти, які сьогодні обговорювалися». Ющенко повідомив, що у вересні в Україні проходитиме українсько-французький енергетичний форум, де планується розглянути весь комплекс питань енергетичної співпраці двох країн.
США нагодують Північну Корею
Понад 50 тисяч тонн продовольства пообіцяли надавати Сполучені Штати Північній Кореї, до того ж цей крок не пов’язаний, за їхніми словами, з переговорами про ядерну програму КНДР. Це вже третій рік поспіль, коли Вашингтон постачає безкоштовно Північній Кореї продовольство за програмою ООН. На допомогу ООН розраховує майже третина населення КНДР, а сама організація заявила, для того щоб уникнути голоду в країні, їй знадобиться понад 0,5 млн. тонн продовольства. Держдепартамент заявив, що це — крок гуманізму, спричинений потребою. «Президент не вважає, що продовольчу допомогу треба використати для дипломатичного впливу», — заявляють в Держдепі. Втім, аналітики кажуть про те, що час оголошення про поставки обрано якнайкраще — таким чином, можливо, Вашингтон намагається заманити КНДР за стіл шестисторонніх переговорів про ядерну програму Пхеньяна. «Було б наївним вважати, що адміністрація США не розуміє позитивного політичного імпульсу, якого додає повідомлення про безплатну допомогу», — вважає колишній посланник США в КНДР Джек Прітчард. На його думку, допомога може сприяти Японії та Китаю умовити КНДР повернутися до переговорів, повідомляє Бі-Бі-Сі.
Бі-Бі-Сі: достовірність — важливіша за оперативнiсть
На британському телеканалі Бі-Бі-Сі вводиться цензура. Вона буде торкатися подачі в ефір сцен насильства. Бі-Бі-Сі транслюватиме прямі включення з місця особливо жорстоких терактів із затримкою в декілька секунд, це дасть можливість редакторам не пропустити в ефір найбільш шокуючі кадри. На це телекомпанія зважилася після критики прямих репортажів під час захоплення школи в північноосетинському місті Беслан. Кадри, на яких загиблі і поранені діти, було визнано дуже жорстокими. Крім того, в нових правилах уперше за час існування телекомпанії вказується, що «для Бі-Бі-Сі достовірність інформації важливіша, ніж оперативність її подачі». Керівник відділу редакційної політики телекомпанії з 25 липня буде особисто затверджувати кандидатуру будь-якої людини, яка бере участь у журналістському розслідуванні, повідомляє РІА «Новости».
Про Конституцію, а також про гарантів і гарантії
28 червня Україна відзначить чергову — дев’яту — річницю своєї Конституції. Тобто відзначать, можливо, ті громадяни, яким відомо, чому цей день — вихідний. Хоч сімейним святом — як, наприклад, Новий рік — День Конституції, мабуть, не назвеш. Особисто я знаю лише одну сім’ю, яка 28 червня напевно збереться за святковим столом: у колег-журналістів цього дня — точніше, в ту саму «конституційну ніч» — народилася донька. Втім, для наших людей важливий, як відомо, не стільки привід, скільки настрій. А налаштованість святкувати у нашого народу завжди була, є й буде... З іншого боку, відзначати таки є що: 9 років країна живе «під захистом» Основного Закону та його гарантів. До речі, за 9 років до прийнятої 28 червня 1996 року Конституції України не вдалося внести жодної поправки. Чергову спробу було зроблено Верховною Радою 8 грудня минулого року — і деякий час вона навіть вважалася вдалою. Однак противники прийнятої в той історичний день конституційної реформи вже поволі готують громадськість до того, що Конституція цього разу встоїть. Хто сказав: а як же, мовляв, рішення парламенту? Наш парламент — хазяїн свого слова: як дав слово провести політреформу, так і візьме його назад... Ну, про те, що політичні опоненти сьогодні щосили звинувачують нинішню владу в порушенні прав людини, ми зараз говорити не будемо, — дуже вже несвяткова це тема. Та ось про інші порушення не можна не згадати. Маю на увазі депутатів-сумісників. За давністю проблеми дискусія з цього приводу вже перейшла з практичної в теоретичну площину: до обговорення підключилися експерти, які на прохання Центру досліджень політичних цінностей відповіли на запитання: «Чому Президент досі не звільнив сумісників?» Зокрема, директор Європейського інституту інтеграції та розвитку Дмитро Видрін вважає «політичними» мотивами Президента небажання «зменшувати свою присутність і в законодавчому, і в виконавчому просторі». «А психологічний момент — мабуть, йому важко відмовити своїм друзям, — говорить Д. Видрін. — Оскільки Президент у нас відзначається великим серцем та широкою натурою...» Керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній більш суворий. За його словами, «антиконституційне сумісництво представників вищих ешелонів нової влади — це приклад подвійних стандартів та непорядності чиновників нового призову», «ситуація вже давно переросла з проблеми непорядності конкретних міністрів та губернаторів у проблему виконання Президентом України своїх функцій як гаранта Конституції», внаслідок чого «під загрозу ставиться вся конституційна система України...». Директор Інституту національних стратегій Кость Бондаренко у свою чергу заявляє, що нинішня влада «не є ні прозорою, ні повністю демократичною, ні такою, що чітко дотримуватиметься законів та Конституції». «Після Кучми змінилися люди, змінилися лідери, але залишилася система», — говорить експерт. Кінець цієї системи особисто я б, зізнаюся, відсвяткувала з великим задоволенням, повiдомляє Мар’яна ОЛІЙНИК , «День».
Мирослава Гонгадзе: «Прикро та боляче дивитися на всі ці ігрища»
«У справі ще багато темних плям, а прокуратура намагається звести все до Пукача», — про це в інтерв’ю «Львівській газеті» заявила дружина загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе. «У Києві генеральний прокурор погоджувався з моєю позицією, що без замовників не можна вважати справу Гонгадзе розкритою, а тим паче передавати її до суду. Він з таким же натхненням бив себе в груди і казав, що добереться до Кучми, чого б йому це не коштувало. І співпрацювати з ФБР у цій справі теж обіцяв. Минуло два місяці — й він уже заявляє, що передасть справу до суду навіть до закінчення слідчих дій. Кожна мисляча людина зробить однозначний висновок. Я лише не розумію, чому цих висновків не робить наш всенародно обраний Президент. Прикро та боляче дивитися на всі ці ігрища», — додала пані Гонгадзе. Вона повідомила, що готується до цього суду і братиме в ньому участь «настільки, наскільки дозволятиме робочий графік і, звичайно, ресурси: літати через океан — рiч недешева». Відповідаючи на запитання, чи існує певна альтернативна інформація про те, чи живий колишній начальник департаменту кримінальної розвідки МВС України Олексій Пукач, пані Гонгадзе зазначила: «Багато хто сумнівається, що Пукач доживе до суду. Кравченку вже допомогли піти на той світ під пильним наглядом правоохоронних органів, і всі дружньо погодилися, що він учинив самогубство». Щодо позову до Європейського суду, який було зроблено Мирославою Гонгадзе в 2002 році (через порушення права на життя Георгія Гонгадзе, позбавлення права на справедливий судовий розгляд, нелюдське та принизливе поводження), то вона наголосила: «Після абсолютно вульгарної пропозиції українського уряду заткнути мені рот 100 тисячами євро я скерувала до суду відмову від будь-яких переговорів стосовно цього».
«Марення» гранд-прими
23 червня в Національному академічному театрі російської драми ім. Лесi Українки відбувся бенефіс народної артистки України, лауреата Шевченківської премії, члена-кореспондента Академії мистецтв України Олександри Захарівни Смолярової, яка відзначила своє 80- річчя. Для свого ювілею вона вибрала виставу «Різдвяні марення». Це іскрометна комедія, поставлена Іриною Дукою за п’єсою Надії Птушкіної. У цій виставі Смолярова з блиском зіграла роль Софії Іванівни. Понад чотири десятиріччя ім’я Олександри Смолярової нерозривно пов’язане з Театром ім. Лесi Українки. За цей період було створено сотні образів. Кожна роль в її інтерпретації завжди приваблює глядачів глибинним психологізмом. Її героїні — жінки сильні духом, стійкі, з драматичною долею, але нескорені, дуже жіночні, благородні і темпераментні. «День» вітає Олександру Захарівну з ювілеєм. Бажаємо залишатися такою ж енергійною, принциповою. Нових, цікавих вам ролей, щастя і здоров’я!
