Те, що сталося на Калинівському ринку, по суті, сьогодні є типовим для всієї України. Можна навести десятки прикладів цього. Зовсім недавно подібні стихійні виступи пройшли на кількох ринках Дніпропетровська, де та сама проблема: підняття розміру ринкового збору й підняття ціни послуг ринку. В статті йдеться про орендну плату, хоча насправді це не зовсім так. Торговці сплачують ціну послуг ринку.
З моменту, коли набув чинності фіксований податок для риночників, взаємини з податковими службами дещо втратили свою гостроту, й на ринку стало легше працювати, тоді сплили інші чинники. Один із них — невизначеність ринкового збору. По-перше, згідно із законодавством, він може доходити до 10 грн. на день, і це буде законно. Але оскільки конкретне рішення приймає місцева рада, то відповідальність за те, що сталося, повністю на совісті місцевої ради. Другий чинник пов'язаний із повною невизначеністю послуг ринку. Ситуація складається така. З одного боку, ринок є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності, отже, ніхто не може обмежувати його конкурентоспроможність. З іншого боку, ринок — це не зовсім звичайний суб'єкт. Він фактично є монополістом із надання послуг у своєму районі. В результаті виходить, що ціни на такі послуги повинні регулюватися. Саме в цьому випадку державне регулювання не руйнує ринкову структуру, а застерігає від певних перекосів. На жаль, сьогодні цього немає. Місцеві адміністрації, до функцій яких входить відстеження та контроль за такими цінами, цим не займаються. Ціни складаються стихійно, за принципом — скільки витерплять торговці. Власне, з цієї причини склався описаний у статті так званий механізм ціноутворення: ринок доводить вартість своїх послуг до межі, перевіряючи підприємців на міцність, потім люди вибухають, і ціни починають знижуватися.
Таким чином, після введення єдиного податку, центральна влада максимально прибрала своє регулювання з цієї сфери. Але проблем у відносинах із місцевою владою стало набагато більше. Ми можемо стверджувати, що там, де підприємці не проспали місцеві вибори (яскравим прикладом є місто Дніпродзержинськ), їхні інтереси надійно захищені. В цьому місті міськрадою прийнято нормальні ставки й фіксованого податку, й ринкового збору. Як на мене, Дніпродзержинськ може стати зразком для наслідування. Як показує досвід, той епізодичний успіх, який досягнуто на «Калинівському» ринку після вибуху невдоволення, довго не протримається. Наступним кроком має бути планомірна робота з діючими депутатами. А далі — підготовка своїх депутатів до місцевої ради. Краще не пожаліти сил і коштів на етапі передвиборної кампанії, ніж щопівроку бунтувати.
