Свій десятий день народження «День» традиційно проводить у колі друзів. Минулої п’ятниці на святкуванні цієї події наша газета подарувала своїм гостям VIII Міжнародний фотоконкурс «10 років. День за днем». (Ознайомитися з кращими роботами, надісланими на конкурс, кияни й гості столиці зможуть до 24 вересня в Українському домі в Києві.)
Фотоконкурс газети «День», як завжди, викликав великий інтерес у фотографів-професіоналів і аматорів. Роботи почали надходити відразу ж після оголошення конкурсу, і їх потік не припинявся аж до останніх днів. Цього разу «День» знову побив рекорди попередніх років: у двох виставкових залах було представлено дві сотні кращих конкурсних фотографій, а всього на конкурс надійшло 1250 робіт (проти 800 у 2005 році) від 173 учасників з усіх регіонів України.
Так само побільшало й охочих відзначити фотографії, тобто зросла кількість спеціальних призів від почесних гостей виставки. Наприклад, фотограф із Києва Наталя Кравчук за найбільш стильну роботу «Перший хлопець» тепер матиме вбрання, пошите спеціально для неї однією з найкращих українських дизайнерів Лілією Пустовіт. Олександр Косарів (фото «Прогноз. Ставки прийнято») та Олександр Синиця («Після матчу») отримали запрошення до Італії на футбольний матч — від Федерації футболу України.
Спеціальний суперприз — 5 тисяч гривень від голови спостережної ради банку «НРБ — Україна» В’ячеслава Юткіна отримав Максим Левін за роботу «Хто їй це сказав?». Головний приз конкурсу дістався киянину, фотокореспонденту «Дня» Борису Корпусенко. Його робота «Дві правди» отримала гран-прі і 10 тисяч гривень від банку «НРБ — Україна».
І перший ювілей «Дня», і відкриття фотовиставки пройшли весело у дружній обстановці. Читачі, однодумці й співавтори «Дня» сказали на його адресу багато гарних слів і висловили щирі побажання. Багато з них поділилися з кореспондентами «Дня» своїми думками щодо того, яке значення для українців має ця виставка і яку Україну побачили гості на фотографіях.
Френсіс М. О’ДОННЕЛЛ , координатор ООН в Україні та Постійний представник Програми розвитку ООН:
— Я вже вдруге на фотовиставці газети «День» і щоразу мене вражає, що на ній відображена Україна така, якою вона є насправді. Тобто тут показано щодення. Яскраво відображено, як люди намагаються досягти своїх цілей, як сильно вони хочуть, щоб їхні мрії збувалися. Я сподіваюся, що Україна і сьогодні, і в майбутньому буде робити все для того, щоб ситуація в Україні була кращою для народу. Ми не повинні забувати про те, що саме такі маленькі люди, бабусі на вулиці або маленькі діти, роблять державу, будують майбутнє України.
Олександр БАНДУРКО , перший віце-президент, виконавчий директор Федерації футболу України:
— Я дуже захоплений і вражений. На фотовиставці показано весь спектр життя України. Цікаво те, що відображення різноманітне, портрети життєві та динамічні. Є такі фото, які беруть за живе. Звичайно, я звертав увагу на футбольні експозиції. Адже цим я займаюся кожен день. До речі, дуже влучно і правильно показані почуття спортсменів. Особливо запам’ятався портрет Андрія Шевченка після матчу. Ця емоційність не залишить байдужим нікого. Ми бачимо, що він програв цей матч, але його внутрішні переживання, що виражені на обличчі, дуже хвилюють. Чудово. Сьогодні, окрім виставки, я ще подивився прекрасний альбом, який був зроблений фотографами редакції газети. Він також виконаний не так як ми звикли, — у чорно-білому кольорі. Це надає особливого значення, примушує замислитися читача, що наше життя буває не лише у кольорах.
Леонід БУРЯК , спортивний директор ФК «Динамо»:
— Я вперше на фотовиставці газети «День». Не сподівався на те, що будуть присутні дуже багато зірок, політиків. У фото відображене життя, справжні почуття і все те, що актуальне сьогодні в Україні. Дуже багато експозицій, присвячених політиці, «помаранчевому» періоду. Не можу виокремити якусь одну роботу. Адже вони всі цікаві по-своєму. Від себе особисто та від президента клубу вітаю газету з Днем народження. Сподіваюся, що «День» не втратить свою актуальність та гостроту.
Ганна ОГОРСЬКА , фотохудожниця:
— Моє становлення фотографом відбувалося в дуже складний для України час. Це період з 1996 по 2006 роки. Події цих років яскраво відобразилися у моїх роботах. І я щаслива, що можу показати їх людям безпосередньо через газету «День». Мені подобається, що у експозиціях зображені всі віхи історії. Також фотографії влучно відображають цей складний час, що дає можливість глядачеві подивитися на певні події під іншим кутом зору, або побачити справжню суть людини. Ми любимо Україну, ми творимо цю історію. Завдяки цьому фотоконкурсу всі побачили те, що є насправді. А те, що я отримала нагороду, доводить, що я працюю в правильному напрямі.
Інна ЗАБЛУЦЬКА , компанія HEWLETT PACKARD:
— Я вперше на фотовиставці, але не востаннє! Фотографії дуже різноманітні. Мене радує те, що у роботах показані наші бабусі, дідусі, діти. Це говорить, перш за все, про те, що ми не забуваємо наше коріння. Пам’ятаємо предків і любимо їх. Є такі роботи, що дивишся на них — і сльози на очах з’являються. У глядача виникають емоції — це чудово. Радує також те, що є роботи сучасні. Наприклад, особисто мені сподобалася експозиція «Дзвінок шефу», де зображені церковні служителі з мобільним телефоном. Але перше місце ми віддали роботі «За п’ять хвилин до концерту», робота дуже оптимістична, робота на майбутнє.
Лілія ПУСТОВІТ , дизайнер:
— Я чотири останні роки відвідую фотовиставку газети. Буває, що наступного дня ще раз приходжу передивитися фото. Тому що є дійсно неймовірні роботи. Щороку виставка змінюється. І цього року вона не така, як попередні, — видно, що Україна не така, як раніше. Якщо минулого року ми бачили переважно сум, то сьогодні більше жартів, радості. Більше цікавих фотографій з точки зору повсякденного життя. Особисто мені дуже сподобалася робота Юрія Кота «Дорога додому». Я її обов’язково помістила б удома. Але оскільки я дизайнер і відповідаю за тенденції в моді, тому бездоганна якість Наталі Кравчук і фото «Перший хлопець» отримала свою винагороду. Вона і названа з почуттям гумору. Ця фоторобота найбрендовіша.
Микола ГОРБАТЮК , аспірант Київського національного лінгвістичного університету:
— Цей фотоконкурс дійсно вартий уваги. Враження лише позитивні. Це єдина газета, де фотографія поставлена на професійному рівні. Всі інші просто відображають події, а в «Дні» обов’язково присутній художній елемент. Дуже приємно познайомитися безпосередньо з фотографами. Радує те, що фотографії представлені з усієї України. Таким чином ми маємо можливість відчути настрої українського народу. Зазначу, що багато з представлених фото — на політичні теми. Те, що раніше можливо боялися показувати, зараз сміливо демонструється. Наприклад, конфлікти між владою, вони тут дуже цікаво відображені. Нажаль, а може на щастя, не можу виокремити одну роботу, бо всі вони яскраві і змістовні без винятку. Дуже шкодую, що не встиг подати своє фото на конкурс.
Микола ЗАКРЕВСЬКИЙ , головний редактор газети «Киевские Ведомости»:
— Будь-яка газета може відкрити вікно у світ. А може і закрити його. Газета «День» започаткувала добру справу, коли розпочала цей фотоконкурс. Ми бачимо очима фотокорів і фотохудожників, чуємо вухами композиторів. Я гадаю, що коли звичайні люди і газетярі бачать якусь прекрасно схоплену мить, то вони розуміють, що життя не можна зупинити всупереч поглядам, що воно неспинне. А те, що газета продовжує цей фотоконкурс вже восьмий рік, вказує на невпинність творчого курсу. Кожне видання намагається зробити імідж кампанії на певний час. Це той рідкісний випадок, коли газета з одного боку зробила таку піар-кампанію, і разом з тим вона наблизила її до творчості та до широкого загалу. Зараз газети в ринково-капіталістичні часи намагаються задовольняти будь-який читацький запит. А «День» — єдина газета, яка формує єдиний читацький погляд на життя.
Вячеслав ЮТКІН , голова спостережної ради ЗАТ «Банк НРБ-Україна»:
— Фотовиставка відрізняється від попередніх відсутністю трагізму. Вона спокійніша, витриманіша, дуже яскраво змальовує сьогоднішній день України. Як завжди — виставка чудова, і те, що вона співпадає з десятиріччям «Дня» — це лише плюс. Дуже багато сильних робіт. Важко вибрати ту єдину. Робота «Хто їй це сказав?» мене дуже вразила. Наше покоління було виховано на тому, що ОУН, УПА — це дуже погано. Ці два слова були під табу. І прикро визнавати, що і сьогодні у нашій демократичній державі продовжують насаджування такої ідеї. Тут ми можемо побачити історію, яку ми творимо. На мою думку, це найсильніша робота. Я щасливий, що наша компанія з «Днем» вже п’ять років поспіль.
Василь ГУБАРЕЦЬ , менеджер партнерських зв’язків Британської Ради:
— Ми побачили Україну надзвичайно різноманітною, як не банально це звучить. Вона різна — офіційна, святкова, інколи траурна. Ми побачили людські радості й печалі, головне, що на фото, перш за все, українці. У центрі уваги фотооб’єктива українець — його очі, душа. Саме за це ми і цінуємо цю фотовиставку.
Євген МАРЧУК , екс-міністр оборони України, екс-голова РНБО:
— Я знаю всі виставки, які проводила газета «День», їх було дев’ять. Кожна з них відображала тенденцію свого року. Минулого разу майже половина фото були пов’язані із подіями помаранчевої революції. У фото відчувався оптимізм, піднесення, хоча було різне. Ця виставка поліфонічна, тут представлена картина сучасної України. Характерно, що фотожурналісти, фотомайстри вибирають ситуації, шукають такий ракурс, який відображає сучасну Україну. Чи це малий, який у сльозах-соплях чекає, коли його пожаліють, чи то Президент Ющенко у м. Алчевську. Сподобалися роботи, які відображають прагнення простих людей, щоб була справедливість.
Особливо мені сподобався цикл «Кращі учні в школі демократії». Взагалі характерною особливістю цієї виставки є політики і, особливо, політики у парламенті. Здавалося б, ну що там можна знайти окрім бійок чи пристрасних зіткнень? Але ж скільки знайшли фотографи цікавих, просто неймовірних речей, таких як Т. Чорновіл з колегою-депутатом стоять за трибуною і чокаються стаканами, звісно, з водою. Тут немає образи, тут є почуття міри, гумор і жартівливий підтекст.
Політики у цьому році були піддані по-серйозному фотографічному «скальпельному аналізу». З другого боку, це своєрідна пересторога для політиків — не можна демонстративно позіхати, роззявивши рота у сесійній залі — це ж Парламент. Депутати мають відчувати контроль.
Я хотів би ще підкреслити щорічне зростання кількості учасників. У цьому році їх вже 1,5 тисячі — це означає, що людям є що знімати. Я трохи розуміюсь на фотографії, знаю, що це таке і вирішив теж обрати фото. Я керувався єдиним принципом — це мав бути новачок. Так я обрав фото Олега Нича із смт Чечельника Вінницької обл., я з ним сьогодні познайомився, дуже цікавий чоловік. Тож натхнення фотомайстрам і організаторам виставки.
Микола ГРИЦЕНКО , керівник прес-служби Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:
— Коли зайшов до зали, в мене не знайшлося слів, щоб передати своє враження. Я просто сказав: «Це щось!» Кожного року буваю на ваших виставках, але цьогорічна просто вражає. І не лише кількістю, а й якістю. Для себе зробив відкриття, що цей рік дав фотожурналістам безліч нових тем. Нажаль, з’явилося багато цинічних облич. Але це реалії нашого сьогоднішнього життя. Що камера зафіксувала, того ні підфарбувати, ні загримувати не можна. Україна постала переді мною від святої до цинічної: справжньою, реальною.
Юрій ЯРЕМЕНКО , директор агентства комунікаційних технологій «Прес-КІТ»:
— Відвідую виставку вже не перший рік. Щоразу бачу її розвиток і позитивну динаміку. Дуже приємно, що Лариса Олексіївна і весь колектив редакції знаходять можливість безкорисно робити таку добру справу. Це можливість вираження не лише для фотографів. Крім того, це правда, яку ми не можемо часто-густо бачити на сторінках інших видань. Цей крок вартий відзнаки навіть на державному рівні. На мою думку, ця благодійна діяльність, яку робить газета «День» заслуговує державної підтримки. Особливістю даної фотовиставки є правдивість і різноманітність. На ній представлено роботи дуже талановитих фотографів. Від виставки до виставки її рівень росте. Як результат — можемо бачити всю Україну, в її різноманітності.
Ігор СЛІСАРЕНКО , ведучий:
— Виставка чудово відобразила всі ті ілюзії, сподівання та розчарування, які ми пережили за останній рік. Але головне, що фото зроблені майстрами-фотографами з іронією, сарказмом і водночас дуже доброзичливо до всіх глядачів. Хоча є роботи трагічного плану, але загалом присутній доволі оптимістичний погляд на життя. Завдяки газеті «День» відчуваєш свою спільність з країною, з однодумцями. Розумієш, що ти не сам. І до того ж отримуєш надзвичайно потужний енергетичний заряд. Передусім мені подобається «День» своєю спрямованістю на аналітику. А ще завжди цікаво читати статті зарубіжних авторів. Вони дуже неординарні, з нестандартними підходами. Це, знаєте, такий собі інтелектуальний подарунок від газети.
Петро КРАЛЮК , доктор філософських наук, професор, проректор з наукової роботи Національного університету «Острозька академія»:
— Якщо порівнювати з минулою фотовиставкою, то цього року мені вбачається більше песимізму. Минулий раз ми зустрічалися з роботами, де подавалася певна надія, перспектива. Нині ж ми бачимо більше суму, проте не безнадії. Скоріше намагання зупинитися і переосмислити те, що є сьогодні, хто ми і куди ідемо. Мені дуже подобаються аналітичні статті, які виходять в газеті «День», причому статті стосуються не тільки політики, а різних аспектів життя. Приміром, мені імпонують матеріали, які аналізують культурне життя, роботу інших засобів масової інформації. Я не знаю іншого видання, де б так систематично писали про телебачення, газети, книжковий ринок. Ну і, звісно, варто відмітити, що газета «День» завжди об’єктивна в описі політичних реалій.
Леонід КІНДРАТИК , директор Інституту соціальних наук Волинського державного університету ім. Лесі Українки:
— По-перше, ця виставка є багатогранною. Газета, а значить і фотокореспонденти, незаангажовані. Вони показують життя в усіх його відтінках, в несподіваних і влучних ракурсах. Адже інколи одна фотографія скаже набагато більше, ніж велика стаття. Газета «День» робить велику справу, вона як жодна інша змушує мислити, а не просто читати, щоб скоріше заснути. Мені дуже подобаються колонки Клари Гудзик. А ще в газеті дуже цікаві аналітичні статті.
Ольга ТАУКАЧ , головний редактор часопису «Політика і час»:
— Мені здається, що цього року фотовиставка вийшла дуже різноманітною. Вона об’єктивно, як дзеркало, відобразила все, що сталося за останній рік у нашій країні. До речі, традиційно на фотовиставках «Дня» гостям роздають анкети, щоб відібрати кращу світлину. Але вибрати якусь одну роботу я не змогла б. Може, тому, що у вас ювілей, а може тому, що життя піднесло нам дуже багато подій із різними знаками — як плюс, так і мінус. Загалом якість фотографій настільки добра, що вибрати одну неможливо. Я постійно читаю «День», і мені дуже подобається ця газета. Спасибі вам велике за те, що ви є. Я бажаю щоб 10 років були першими, а ми з вами зустрілися ще на 100-річчя газети і порадувалися іншим, але таким же якісним фотографіям.
Дмитро РОЗЕНФЕЛЬД , віце-президент Національної телекомпанії України:
— Цього року фотовиставка дихала духом свободи. Суспільство жадало змін, і воно їх отримало. У тому чи іншому сенсі виправдалися очікування людей, а таке трапляється вкрай рідко. Тому я можу сказати, що на цій виставці фото дійсно є шедеврами. У кожної роботи є своє глибоке філософське значення. Є веселі світлини, сумні. Вони різні за подачею і змістом. Однак кожна з них — високе мистецтво.
Вадим КОЗЛОВСЬКИЙ , фотограф:
— Взагалі я не газетяр, я займаюся художньою фотографією. Мабуть, тому мені важко судити про якість світлин, представлених на виставці. Але безперечно тут відбилися всі або майже всі події, які трапилися в нашій країні за останній рік. Я перший раз беру участь у фотовиставці. І, признаюся, вийшло це вельми випадково. Річ у тім, що 2000 року мій колега отримав на вашій виставці гран-прі. І з того часу я також хотів виставити тут свої роботи. Боюся видатися неосвіченим, але газет до цього часу я взагалі намагався не читати, але тепер обов’язково буду відстежувати «День».
Віктор ПУШКІН , професор, директор Інституту гуманітарних проблем Національного гірничого університету:
— Без всяких перебільшень — фотовиставка чудова. Мабуть, жодна газета, жоден інший друкований орган преси не роблять того, що робить «День» у цьому питанні. Адже коли оцінюють події в країні, використовується багато зайвих слів і пафосу, хтось лає, хтось ображається. А досить глянути на фото і ось вона — наша історія та життя. Пройдуть роки, нас може вже не буде, а наші нащадки зможуть вивчати за цими світлинами те, якою колись була Україна. Це фото — робота на майбутнє. Мені дуже подобається, що газета «День» із повагою ставиться до історії. Багато матеріалів на сторінках видання присвячуються саме цій тематиці. А ще мені подобається, що багато уваги приділяється проблемам студентства. Причому, викладачі й учні можуть висловити свою думку, що допомагає краще зрозуміти один одного.
Андрій ГАСЮК , аташе з питань культури Посольства Російської Федерації в Україні:
— Я на фотовиставці газети «День» уже втретє. Як жодна інша газета в Україні — ви вмієте тримати руку на пульсі подій у країні, відображати найбільш цікаві й важливі факти. Причому, ви робите це професіонально, що дуже важливо. Приємно, що на сторінках одного видання можуть зустрічатися люди, які думають абсолютно по-різному. А фотовиставка є наочним підтвердженням цього. Тут можна бачити абсолютно різні світлини, представлено найширший політичний спектр. І в цьому ваша чарівність і гідність.
Данило ЯНЕВСЬКИЙ , телеведучий:
— Я побачив строкату, самодостатню країну. Країну, яка є сумою дуже різних цивілізацій, кожна з яких робить нашу отчину унікальною. Дуже багато гарних фотографій, так пройтися — сподобалася буквально кожна третя робота. Шикарний знімок того боксера Тома, який потрапив до притулку — це фантастична робота. А гран-прі я б віддав Ларисі Івшиній за те, що вона все це зробила, організувала, і всім її колегам, які допомагали. Це є видатна річ.
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ , історик:
— Це зріз за останній рік і тут є надзвичайно цікаві фото, особливо з політичним підтекстом. У минулому році виставка була більш побутова, було багато жанрових картинок, які стали класичними і зараз часто передруковуються. Я ще не знаю, що стане класикою цього року, але мені здається — не менше десятка різних замальовок наших політиків. Вони спіймані в таких незвичайних ракурсах, що просто немає слів. У пам’яті залишився Піскун за гратами, мабуть, найкрасивіша «Піраміда», де над усіма височить Ахметов. Взято вдалий ракурс, ясна річ, він був просто на останньому ряду і тому виструнчився. Але створилася отака піраміда. Дуже багато залежить від назви, а назви підібрані дуже цікаво.
Олександр КОСАРЄВ , фотограф:
— Мушу констатувати, що з кожним роком рівень фотографій піднімається все вище й вище. Щороку присилається все більше й більше робіт, наприклад, минулого року їх було вісімсот, а зараз уже понад пiвтори тисячи. Я розумію як важко організаторам, як їм важко просто вибрати роботи в ці стислі строки і в розширеній тематиці. І я вдячний за те, що мої роботи теж привернули увагу.
Ольга КЛІНКЕНБЕРГ , 1+1:
— Україна тут різноманітна і яскрава, можливо, дещо кінематографічна — у стилі Кустуріци. Я побачила цікаву країну. Надзвичайно багато цікавих робіт — якщо ми кинемо оком на одну стіну, то одразу можна, як мінімум, п’ять визначити. Щоб зробити цікаву фотографію, треба бути щонайменше уважним спостерігачем і куди важче тим, хто відбирав фотографії. Дяку їм, що дивилися так уважно.
Жан-Поль ВЕЗІАН , посол Франції в Україні:
— У мене таке враження, що я відвідав Україну і побачив усіх її мешканців. Причому я побачив українців за різних обставин. Зокрема, я побачив стару жінку, яка ознайомлювалася зі своїм виборчим бюлетенем; священика, який користується мобільним телефоном. На виставці були представлені історичні моменти, а також миттєвості звичайного життя. Все це свідчить про велику любов і великий талант фотографів, які представили тут свої роботи. Це чудово, що газета «День» зібрала всі ці таланти і організувала цей конкурс. Ця фотовиставка відображає життя і є, свого роду, іміджем країни, яка повернута до свого населення, до українців. І всі люди, які прийшли на виставку сьогодні, віддають данину і прояв поваги до того, що зробила газета «День» за 10 років свого існування. Для нас, дипломатів, кожного дня вихід газети «День» і ознайомлення з нею є дуже важливою річчю. Ми дуже високо цінимо якість інформації, репортажів і збалансованість інформації, яка подається в газеті. Мене особливо цікавлять культурні сторінки. Мені здається, що вони досить насичені й для мене, хто так недавно прибув і працює на Україні, вони відображають все розмаїття культурного життя країни й дуже збагачують читача. Якщо я можу дозволити дати якусь пораду, то лишайтеся такими як ви є, зберігайте свою незалежність, зберігайте свою витриманість. Особливо зазначу, зберігайте якість подання своїх матеріалів, якість інформації.
Чи організовують подібні виставки французькі газети? Французька газета «Ле монд» має тижневий додаток до газети, який повністю складений з фоторепортажів. Адже інколи фото дозволяє прочитати реальність інакше й проявляє інформацію в іншому світлі, ракурсі.
Йон-Крістер ОЛАНДЕР , посол Швеції в Україні:
— Я вражений високою якістю представлених фотографій. Але найбільше мене вразило те, що тут представлені фотографії різних категорій. З точки зору дипломата, фотографії на політичну тематику є доволі кумедними. У них відчувається гумор і вони несуть подвійне значення, що дуже добре. Але, якщо говорити з точки зору людини, я побачив багато простих людей в природному оточенні. I в сільській місцевості, й на вулицях міст. Мені дуже сподобалась фотографія під назвою «Коаліція майбутнього». На ній зображений молодий хлопчик з однією рукою прикладеною до серця, схоже, що він співає гімн. Iз усього видно, що це він робить серйозно. На мою думку, ця фотографія відображає майбутнє України. Якщо робити порівняння з іншими фотовиставками, які я бачив, то виставка «Дня» виділяється різноманіттям і якістю.
Для мене, звісно, найбільш цікавою у вашій газеті є аналітична частина. Мені також подобаються коментарі, у яких представлені думки добре поінформованих людей і причому з різними поглядами. Коли ви бачите проблему, то ви намагаєтесь її подати з різних точок зору. Тому, звісно, я читаю вашу газету кожного дня.
Мені важко зробити серйозні пропозиції щодо покращання газети. Я хотів би, щоб вона також виходила і в понеділок. Мені подобається формат газети. Чи кольорова вона, чи ні —для мене немає значення. Можливо, вам було б варто випускати тижневий додаток. У такому додатку можна було б подавати більше аналітичних статей, що мене дуже цікавить. Можливо, іншим читачам було б цікаво прочитати в додатку кулінарні рецепти чи щось подібне.
Анатолій ЗЛЕНКО , екс-міністр закордонних справ:
— Виставка справляє серйозне враження й відображає всі сторони нашого життя. Досить широко представлена політична палітра нашої держави. Економічна сторона представлена головним чином в контексті бізнесу на рівні окремих громадян, які намагаються за рахунок якихось операцій забезпечити собі виживання в цей кризовий період. Достатньо широко представлено культурне життя, а також побут, окремі люди й сюжети. Все це разом дає підстави говорити, хто ми, український народ. На мене справило враження фотографія під назвою «Вітамін свободи». Якщо досить глибоко заглянути в суть цієї фотографії, то можна зрозуміти, що вона дає певний натяк. Також мені подобається фотографія під назвою «Мамаєва слобода», яка відноситься до іншого жанру і відображає реалії нашого життя: дітей, нашу віру, наводить на певні роздуми.
Мені приємно, що на виставці зібралося багато людей. А я гадаю, що це реальні шанувальники газети «День» і фотомистецтва, яке представляє сьогодні ваша газета.
Без будь яких лестощів до вашої газети, мені здається, що «День» iз кожним роком стає цікавішим для читачів. Перш за все, вражає оперативність подачі матеріалів. По-друге, різноманітність тематики, яку веде газета і, відповідно, різноманіття читачів, які знайомляться з цією газетою. По- третє, мені, як дипломату і політику дуже до вподоби те, що досить сильно представлена рубрика з міжнародного життя. Вона є актуальною і оперативно відображає все, що відбувається в Україні і навколо неї. Я повинен сказати, що це є досить сильна сторінка. Тут з’являються матеріали аналітичного і констатуючого характеру, інтерв’ю, які дають можливість ознайомитися з думкою на ту чи іншу подію. Мені самому приємно друкуватися на сторінках цієї газети. Я вважаю, що газета має свою перспективу. Приємно згадати й таке: коли я знаходився в паризькому аеропорту, чекаючи на свій літак, я побачив на стійці різні газети в тому числі й «День» англійською мовою. Для мене це було сюрпризом і я був надзвичайно вражений. Я відразу усвідомив, що заповнюється вакуум, який існує в наших закордонних установах. Отримання такої оперативної інформації на одній з провідних мов — англійській, давало можливість організувати відповідну роботу, посилатися на матеріали. Я хотів би, щоб цей напрямок продовжувався і зміцнювався надалі. У такий спосіб можна привернути до газети не тільки нашого читача, але й зарубіжного. Що є надзвичайно важливим для авторитету самої безпосередньо газети, а також для піднесення іміджу нашої держави.
Щодо пропозицій. Мені задається, що на сторінках газети треба порушити таке питання: «Що таке національна ідея або як ми маємо сприймати цю національну ідею?» З точки зору міжнародної проблематики, на сторінках газети також можна було б порушити дискусію щодо геополітичного вибору України в контексті тих реалій, які сьогодні відбуваються. На завершення хотів би побажати вам вдосконалення і завоювання сердець читачів.
Наталія ЛIГАЧОВА , головний редактор журналу «Телекритика»:
— Як завжди, виставка «Дня» показує Україну передусім такою, якою вона є насправді. Немає перекосу ні в бік пафосу, ні в бік політизації, ні, навпаки, в бік негативу, що характерно для багатьох видань. Є всього потроху, як і в нашій країні. Є проблеми, є прекрасні люди, є можливість у цих людей проявити себе. Відображені світлі плями спільних зусиль суспільства, держави та окремих людей щодо успішного подолання якихось проблем, успішного просування до Європи, до добробуту. І все це можна побачити на фотовиставці «Дня», причому все це — в конкретних фотографіях. Це не щось віртуальне, не загальні слова — це конкретні долі людей.
Наталя БАЛАБАНОВА , дизайнер, керівник салону «Лінія стилю»:
— Всі роботи, які тут представлені, точно відображають і час, і секунду життя. Наповненість цих робіт дуже серйозна. Якась напруженість, складності життя, дійсності — і все одно присутній гумор. Не у кожної роботи, але є підтекст. Завдяки цьому, напевно, кожна людина намагається жити, набирається оптимізму і йде далі. Ця дійсність — і сільські будинки, і те, що відбувається у нас у політиці, і кохання, і чистота, ті ж самі собаки... Проминають думки — взагалі чи правильно ми живемо? Я шанувальник виставки і завжди запрошую всіх своїх друзів, усе своє оточення, щоб вони прийшли й просто насолодилися цими роботами.
Вадим КОЗЛОВСЬКИЙ , відвідувач:
— Виставка дуже подобається. Все подобається — і сюжети, і конкретні фотографії. Україна велика, людей багато, і всі різні. І всі хороші. Я також вчуся фотографувати, але поки що більше часу йде на навчання у школі. Коли навчуся — обов’язково надсилатиму фотографії на конкурс, як тато.
Ольга КВАСОВА , керівник київського представництва ТРК «Черноморская»:
— Порівняно з минулим роком, тут менше політики і більше життя, енергетики людей. Саме це радує. Ми не повинні зациклюватися лише на тих політичних подіях, які відбуваються навколо, але дарувати радість, розкривати внутрішній світ, духовність. Я думаю, саме за цим майбутнє України. За це — за духовність і за внутрішній світ ми обрали цикл робіт Миколи Хрієнка «Українці за Уралом».
Олександр ЧАЛИЙ , віце-президент консорціуму «Індустріальна група»:
— Мені дуже сподобалася виставка, більше за все — роботи, на яких сфотографовані діти. Вони різні й дуже характерні. Крім того, мені сподобалися виставлені у фойє фотографії, що отримали гран-прі в різні роки. Вони так відображають особливості кожного року України, що можна сказати, що це просто історія країни у фотографіях. Спасибі за це «Дню», газеті, яка намагається розвивати українського читача. Тому що в сучасному політичному житті головними інструментами розвитку є інструменти не бюрократичної системи, а інструменти, які формують певні концепції й цінності. І «День» якраз продукує ці нові ідеї й концепції. І не в останню чергу завдяки дискусіям, що розгортаються на сторінках газети, Україна підходить до розуміння того, що вона повинна по-новому відбудовувати свою ідентичність. І ця ідентичність має будуватися не на мономові й не на монокультурі, а на поліпідходах. І виставка, до речі, також робить свій внесок у ці процеси. Подивіться, які книги — книги з серії «Бібліотека газети «День» на розкладках! Це й «Дві Русі», й «Україна Incognita». Усі ці десять років «День» допомагав шукати українську ідентичність. Газета розкриває теми самоідентифікації українського народу, порушує філософську тематику, проблему глобалізації, й робить це дуже толерантно й демократично. Це одна з улюблених газет — моя й моїх друзів.
Сергій ТОЛСТОВ , директор Інституту політичного аналізу й міжнародних досліджень:
— Із газетою «День» я пов’язаний з самого її заснування, коли в другому номері газети 1996 року вийшов мій матеріал. І я хочу, щоб «День» залишався такою ж інтелектуальною й вільною газетою, якою він був увесь цей час. А головне побажання, звичайно ж, вижити. Оскільки країна в нас молода, газет із трьохсотрічним стажем, як в Англії немає, адже все тече, все змінюється. І, оскільки виживання газети залежить від багатьох чинників, я побажав би «Дню» зберегти реноме й вижити.
Що стосується фотовиставки, то загалом справила на мене хороше враження. Я побачив тут яскраву й суперечливу Україну. Особливо хочу підкреслити пристойну якість зйомки. На перший погляд здається, що не зовсім вибудована сюжетна частина. Але, подивившись на обличчя політиків, які представлені в роботах фотохудожників, розумієш, що вони саме такі, які є. Але, з іншого боку, видно, що країна красива, країна подає надії. Відчуває, страждає, сміється...
Микола ХРІЄНКО , оглядач, член Національного товариства журналістів України, призер фотоконкурсу «Дня»:
— «День» — єдина газета, яка серйозно займається фотографією в Україні, тобто дає майданчик фотожурналістам й аматорам для реалізації своїх можливостей. Я беру участь у виставці вперше, й скажу, що рівень конкурсу дуже високий. Тут, на виставці, представлені п’ять моїх робіт, але я хочу сказати, що якби тут була представлена тільки одна моя робота, я б і це вважав за честь — настільки високі вимоги конкурсу. Сподіваюся, що газета продовжуватиме підтримувати українське фотомистецтво.
