Рахункова палата України завершила перевірку на предмет ефективності використання позик Світового банку у 1997—1999 рр. З’ясувалося, що значна частина інвестиційних проектів, які фінансувалися під гарантії уряду, виявилися «пустушками». 11 з 14 підприємств, що взяли кредити, гроші повернути не змогли чи не захотіли. У результаті Кабмін був вимушений замість них сплатити Світовому банку з державного бюджету 9,5 мільйона доларів. За даними Рахункової палати, підприємства, які невдало реалізовували інвестиційні проекти, не зможуть погасити борг перед державою внаслідок слабкого фінансового становища.
Одержувачами кредитів Світового банку були підприємства, які курирує Міністерство палива та енергетики. Виходячи з цього, напевно, доречно буде згадати, що шахтарі, які зараз голодують під стінами Кабінету Міністрів, вимагають погашення заборгованості із зарплаті на суму трохи більше одного мільйона гривень. Усього ж шахти «Кінягінська» і «Партизанська», частина працівників яких зараз намагається впливати на уряд, недоотримали зарплати на 8 мільйонів. Несформована система контролю за використанням гарантованих державою фінансів тепер може зробити нинішньому Кабміну ведмежу послугу. Вимоги шахтарів усе впевненіше набувають політичного відтінку.
Рахункова палата не згадує в офіційному звіті назву компаній, які «з’їли» кредити Світового банку, погашені за рахунок платників податків. У Генеральній прокуратурі нам також не змогли сказати, чи здійснюватимуться відносно сумнівних позичальників які-небудь слідчі дії. Справа в тому, що з відповідною ініціативою уряд не виступав. Складається враження, що якби не Рахункова палата, то про фактичне розкрадання бюджетних коштів взагалі ніхто б ніколи не дізнався. Дивна атмосфера загадковості навколо теми використання зовнішніх позик допускає припущення про зв’язок між тими, хто гроші використав, і тими, хто гарантував від імені держави їхнє повернення. Безумовно, ситуація заслуговує на окрему увагу правоохоронних органів. А тим часом Світовий банк готує нові проекти для реалізації в Україні. Агропромислові підприємства до кінця року чекають затвердження кредитної програми вартістю 250 мільйонів доларів. Про ідеї щодо використання цих інвестицій поки що нічого невідомо. Очевидно, що проект для освоєння таких великих капіталовкладень повинен розроблятися заздалегідь. Але уряд поки вважає за краще всі зусилля спрямовувати на виконання умов отримання самого кредиту. Імовірно, звідси й виходять головні проблеми ефективності використання Україною зовнішніх позик. Можливо, уряд і має на руках які-небудь пропозиції про те, як витратити 250 мільйонів, але ні фермерам, ні журналістам це поки невідомо.
Сам Світовий банк поки публічно не висловлював стурбованості відносно ефективності використання своїх кредитів в Україні. Лише час від часу його менеджери констатують помилковість фінансування тієї чи іншої програми. Так, наприклад, трапилося з програмою закриття шахт. Гроші, передбачені для створення нових робочих місць звільненим шахтарям, за призначенням так і не дійшли. Принаймні шахтарі, які страйкують зараз у Києві, нічого про жодні нові підприємства, створені на гроші Світового банку, не чули. Знову загадковість, знову зникнення коштів за дивних обставин, і знову гаситися «неефективний» кредит буде за рахунок платників податків?
Колись один iз відомих депутатів заявив, що всі капітали українських мільйонерів створено на російському газі. Схоже, є ще одна лазівка. Кредити від іноземних позик, як правило, видаються компаніям, неспроможним надати заставу або інше забезпечення. Коли ж урядові органи намагаються повернути «освоєні» мільйони, виявляється, що на балансі боржника лише пара стільців і столів. Зараз уряд уже не практикує прямих державних гарантій під кредити комерційним структурам. Але якщо одержувачем іноземного кредиту є Кабінет Міністрів, то, по суті, схема вимивання грошей з програми, що реалізується, навіть не вимагає будь-яких змін. Було б надійне «прикриття», відсутність публічності під час розподілу коштів і занепокоєність з боку Світового банку.
