Дожовуючи сніданок, неуважно гортаю розважальну газету. На очі потрапляє список кіноанонсів — що, де й коли показують. Показують, до речі сказати, в усьому місті, в центральних кінотеатрах.
Так... Відразу видно, весна настала:
«Лялькар»; «Дзвінок-2» (це, якщо хто не в курсі, про окату відьму, яка вивалюється в побут прямо з екрана); «Головою об стіну»; «Костянтин: повелитель пітьми»; «Перевертні».
Гаразд, може, телевізор допоможе, тим більше що анонси на тій же сторінці: «По той бік вовків», «Ганнібал».
Ну потрібно ж людям справді щось їсти. Тобто когось.
«Eat the rich!» — уточнює того ж ранку мовою Ганнібала Лектора футболка, виставлена на продаж із лотка в підземному переході. Під гаслом — Ленін у три чверті профілю, оточений схрещеними кістками для більшої наочності. Добра англійська мова — завжди дозволяє висловитися коротко, ясно й зі смачним хрускотом. У перекладі, погодьтеся, гасло якось змазується: «Їж багатих!» — безглуздо виходить, а тут — як із скорострільного пістолета — «тах-тах-тах».
Мабуть, ця неперекладність на якомусь дуже глибокому, атомарному рівні. Але цікава деталь — у наведеному спискові — жодного фільму українського чи російського виробництва — хіба що «По той бік вовків», але це стандартне московське «мило», і з закордонною красою кровопролитного прокату змагатися не може. І поки що всі спроби полякати глядачів з екрана в рідних пострадянських декораціях схожі більше на дурнуваті пародії. Чому так? Упущення ж серйозне, адже за всіма статтями «жахи», містика, трилери — з найбільш прибуткових розваг. Відповідь на поверхні: Eat the rich!
Є такий нині підзабутий вислів — пароксизм споживацтва. Це коли п’ють, їдять і одягаються (сідають у нові автомобілі, крісла і яхти) не тому, що голодно і холодно, а тому, що не можуть не пити, не їсти і не одягатися. Споживають заради того, щоб споживати. Причому первинні потреби давно задоволені, і в результаті — «Мне скучно, бес…»
Чого ж іще бажати скуштувати, коли все вже спробувано, коли пропозиція набагато перевищує попит, коли і рай, і пекло в повному складі до твоїх послуг?
Лише ближнього свого.
Згідно з переказами, будь-який перевертень і вовкулака в минулому був людиною. Та й потім зовні зберігає приналежність до того ж роду. Те ж саме, говорячи словами древніх, двоноге створіння без пір’я. Лише звички у нього трохи специфічні. Тобто все вже покуштував і тепер перейшов на найбільш гостреньке. Іншими словами — багаті їдять багатих.
Ось у невідтворності цієї ситуації і полягає корінь невмілості наших фільморобів. Не зажерлися ще, очевидно!
