Віктор Федорович дотримався слова — по закінченню 100 днів, даних Юлії Тимошенко на вихід із кризи, вивів людей на вулиці з протестами. Добре, що погода не підвела — врешті з’явилося весняне сонечко. Але з масовістю все одно не склалося: заявка була на 15 тисяч людей, а прийшло не більше чотирьох тисяч.
Люди із символікою партії почали збиратися на Майдані близько 11:00. Переважали немолоді. Хоча невеличкими зграйками «кучкувалася» й молодь. Сергій із Києва почав переконувати кореспондента «Дня», що стоїть не за гроші, а виключно за велінням серця.
— Якими є ваші вимоги, чого ви прагнете?
Хлопець на мить завагався:
— Подолання економічної кризи
— І думаєте, Янукович зможе її подолати?
— Ні, я так не думаю, — відказав він... і збентежено усміхнувся.
Проте були на Майдані й «ідейні» партійці. Віктор з Білої Церкви розповів, що їхати на мітинг ніхто нікого не змушував. Поїхав добровольцем. І таких добровольців із Білої Церкви набралося аж на вісім маршруток.
— Гадаєте, ця акція дасть якийсь конкретний результат?
— Авжеж, дасть.
— Тимошенко злякається й подасть у відставку?
— А скільки ж Юльчині викрутаси терпіти! Що, вона ще два роки буде!?
Тим часом на великому плазмовому екрані крутили фільм про Януковича. Сам Віктор Федорович з’явився на публіці приблизно о першій пополудні й фактично повторив той же меседж, що і його тезка з Білої Церкви.
— Ми прийняли рішення: ця влада має піти достроково у відставку. І уряд, і Президент. І для цього ми повинні зробити все, щоб їх примусити піти на це рішення. Ми не можемо ще цілий рік терпіти й дивитися, як вони знищують країну. Ми знаємо, що через рік вони каменя на камені не залишать від України.
Після емоційного спічу «лідера» Майдан дуже швидко збезлюднів. Працівники комунальних служб одразу почали прибирати сміття: пляшки з-під пива, лушпиння від насіння... Роботи було багато. Тож «весняний наступ» виявився дуже коротким, зовсім не страшним і дуже брудним.
Зрозуміло, що після такої акції ніхто у відставку не подасть і дострокових виборів не оголосить. Це, швидше, інформаційна атака, чергова лякалка, шумовий ефект. Своєрідна мобілізація електорату. Інша річ — дестабілізувати ситуацію в парламенті. Це значно ефективніший метод. У середу Борис Колесников сказав, що Регіони готові блокувати парламент до відставки Кабміну. Але, швидше за все, й це регіоналам не допоможе.
По-перше, за шість місяців до президентських виборів проводити вибори до Верховної Ради заборонено законодавством. Час на організацію кампанії дуже обмежений (вона має відбутися до 17 липня). Фактично все має вирішитися за цей місяць. Інакше — поїзд пішов. По-друге, як показали події 2008 року, без згоди БЮТ вибори провести неможливо. Президент може мільйон разів розпускати Раду, але він не може виділити фінансування на виборчу кампанію. Це може зробити лише Кабмін. А Тимошенко, звісно, ні за яких обставин не дасть провести вибори.
До речі, й у самій Партії регіонів немає єдності щодо доцільності проведення таких акцій і дострокових виборів. Поки Янукович виступав на мітингах, його заступник Андрій Клюєв запропонував розпочати публічні переговори з БЮТ про внесення змін до Конституції. На думку депутата, внести зміни до Основного Закону реально до виборів президента.
— Якщо в квітні відбудеться перше голосування, Конституційний Суд ухвалить рішення щодо законопроекту в червні-липні, то вже у вересні Верховна Рада може ухвалити остаточне рішення, — підкреслив Клюєв в інтерв’ю виданню «Власть денег».
І ще один важливий момент: Партія регіонів так і не спромоглася представити свою антикризову програму, хоча розмови про неї тривають уже більш як три місяці. Цілком можливо, що уряд прислухався б до опозиції, якби вона виступила з конкретними й конструктивними пропозиціями. Може, й не треба було б тоді виводити на вулиці «борців із кризою»...
Ми попросили регіональних експертів «Дня» оцінити перспективи проведення дострокових парламентських виборів.
Тарас БАТЕНКО, політолог, радник міського голови Львова:
— Те, що робить зараз Партія регіонів, це друга спроба Майдану-2004, але в інший спосіб. Тоді Майдан був середнього класу. Люди голодні там не стояли. Це був Майдан, до якого підключилися кияни, навіть аполітичні, які приносили чай, каву, бутерброди тощо. Якщо говорити про Майдан-2009, то він, безумовно, буде добре профінансований Партією регіонів з прицілом на президентсько-парламентські вибори. Проблема обтяжується економічною кризою. Тому цей Майдан може мати радикалізований характер і ознаки голодного бунту. Такий Майдан небезпечний і неконтрольований. Майдан-2004 був контрольований, суцільний, єдиний, теплий, комфортний. Тому я, чесно кажучи, з острахом очікую в що може вилитися цей профінансований Майдан-2009, до якого потім підключаться голодні регіони, зневірені сім’ї безробітних, число яких нині збільшується. Практика майданів, яку започаткувала Україна, важлива для демократії, але вона може цю демократію знищити, знівелювати здобутки першого Майдану і помаранчевої революції, хоча про здобутки цієї революції можна говорити дуже умовно. Я думаю, що якщо дострокові парламентські вибори й відбудуться, то це буде або паралельно з черговими президентськими, або після президентських. Те саме можна сказати і про ситуацію з виборами до органів місцевого самоврядування. Я не думаю, що Партії регіонів вдасться реалізувати сценарій дострокових президентських і парламентських виборів на осінь, тому, що на це є, по-перше, дуже мало часу, по-друге, тому, що тут тільки одна мета — втримати виборця і надати йому меседж «зміни можливі, зміни можуть бути вже завтра, але для того ви повинні пам’ятати, що прапороносцем цих головних змін є Партія регіонів». Тому Партія регіонів озвучує такі радикальні речі для свого електорату, який переважно — у східній і південній Україні та частково — центральній, де соціально-економічні та побутові умови зараз гірші, ніж у Західній Україні.
Віктор РАДЧУК, політолог і політтехнолог, м. Житомир:
— Упродовж останніх тижнів, навіть днів, відбувався ряд подій, які можуть вплинути в напрямі стабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. Головне — це спільна поїздка Президента Віктора Ющенка і прем’єр-міністра Юлії Тимошенко до Брюсселя на Міжнародну інвестиційну конференцію щодо модернізації газотранспортної системи України. З’явились ознаки деякого покращання їхніх стосунків, хоча, можливо, вимушеного. Тим паче, що чітко вимальовувались перспективи майбутнього півріччя, тобто підготовки до виборів президента України в січні 2010 року. Причому в визначеному законом і спокійному варіанті. Це злякало певні політичні сили, в першу чергу Партію регіонів і комуністів. КПУ, звісно, не можна зарахувати до авангардних гравців, а ось ПР занепокоєна не на жарт. Крім того, я вважаю, що Партія регіонів отримала певні сигнали з-за кордону, з Росії, яку останні домовленості між Україною і Європейським Союзом змусили діяти в певному напрямі. Цілком можливо, що план з приведення до активних дій ПР та певних проросійських сил було давно підготовлено. І сьогодні для них настав час діяти. Зрозумілий варіант: розбурхати, дестабілізувати внутрішню ситуацію і в таких умовах вийти на президентські вибори. Тим більше, що питання ставиться і про дострокові парламентські вибори. А парламент не має особливої довіри серед громадян і є нестійким зсередини. Але парламентські вибори на сьогодні недоцільні — треба провести хоча б президентські. Немає також нових правил гри, тобто змінених виборчих законів. Що в таких умовах означає ескалація напруженості політичної ситуації в країні? Найбільш імовірно, що тоді очікувані позитивні зміни європейського зразка в законодавстві внесено не буде. За великим рахунком, у проведення дострокових парламентських виборів на цьому етапі з українських політиків ніхто не вірить. Тобто вимога дострокових парламентських виборів — це мішура, збурення, щоб показати, що політична сила, у даному випадку Партія регіонів, щось робить, про щось дбає і щось значить в Україні.
Юрій ШВЕДА, політолог, кандидат політичних наук, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Партія регіонів давно погрожувала вивести людей на вулицю проти уряду Юлії Тимошенко. Я думаю, що Партія регіонів в такий спосіб хоче скористатися протестними настроями, які на нинішній день склалися в суспільстві у зв’язку із кризовою ситуацією. Але очевидно, що ситуацію можуть виправити тільки узгоджені спільні дії і всіх гілок влади, і опозиції, яка теж є відповідальною за стан справ у державі. Тому в такий спосіб Партія регіонів продемонструє, що, крім питання влади, її нічого не цікавить. Я думаю, що ті акції, які можуть початися, навряд чи отримають широку підтримку, бо протестні настрої ще не досягнули свого апогею. Тому, швидше за все, Партія регіонів захоче підтримувати чи штучно створювати ефект масовості, але навряд чи в нинішній ситуації це їй вдасться. Щодо блокування парламенту, то тією кількістю людей і тим потенціалом, яким володіє Партія регіонів (йдеться про потужних депутатів, які роблять це залюбки), можливо, їй це вдасться. Але тим самим вона продемонструє, що мало чим відрізняється від Блоку Юлії Тимошенко, який вони так активно критикують. І другий момент. Якщо Партія регіонів виступатиме за одночасні парламентські і президентські вибори, то фактично досягне лише одного: консолідації Президента і прем’єр-міністра, що навряд чи буде на руку Партії регіонів. І навряд чи приведе до ефекту, на який розраховує Партія регіонів. Я думаю, що у нинішній ситуації для Партії регіонів було би наймудрішим залишатися опозиційною партією, використовувати ті методи опозиційної діяльності, які є класичними для парламентських партій. Так, ми сьогодні не при владі, але ми критикуємо владу, пропонуємо проекти тощо... І ясно, що на тлі погіршення ситуації саме це сприяло б рейтингу Партії регіонів. Якщо починати розхитувати той човен, в якому всі перебувають, то в кінцевому підсумку не виграють ні ті, що є сьогодні при владі, ні ті, що є в опозиції.
Віталій МАСНЕНКО, політолог, доктор історичних наук, професор Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького:
— У Черкасах проводилися певні соціологічні опитування громадською організацією «Центр соціогуманітарних досліджень» при нашому Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Запитання щодо дострокових виборів ми не ставили безпосередньо, але я суджу по партійних розкладах, по лідерах. Принаймні щодо Партії регіонів я особисто не бачу резону підштовхувати цей процес. Якщо Партія регіонів виходила на рівень 20%, то зараз це 19—18%, десь у такому діапазоні. Щодо інших політичних сил, то скажу, що на Черкащині відбулося істотне падіння популярності БЮТу. Якщо на виборах у самих Черкасах вони брали 44%, то зараз їхня популярність коливається у межах 17—18%. Безперечно, впала популярність «Нашої України»: тоді вони мали 12%, а нині 2,5%. Але натомість відбулося зростання рейтингу тієї ж «Свободи» — зараз це десь 4% за нашими даними, хоча на виборах «свободівці» мали менше одного відсотка. І достатньо популярним є блок Арсенія Яценюка. Хоча, власне, вони тільки починають якийсь рух, але навіть у таких умовах вже мають 6—7%. «Єдиний центр» — менше відсотка.
Зрозуміло, що навколо дострокових виборів вестиметься боротьба і різні гравці по-різному вестимуть цю боротьбу. Хтось підштовхуватиме, хтось гальмуватиме. Але я вважаю, що, зрештою, вибори будуть в тих межах, які визначені законодавством.
Руслан ДЖАВАДОВ, політолог, заступник керівника Аналітичного центру «СМС-моніторинг», Миколаїв:
— На мій погляд, Партія регіонів явно поспішає проводити дострокові вибори президента та Верховної Ради через одну просту причину: уряд Юлії Тимошенко, незважаючи на певні прорахунки й помилки в його роботі, зміг утриматися на плаву більше, ніж передбачали регіонали. Сьогодні вже багато кому в Україні очевидно, що уряд позитивно впливає на багато які процеси в країні. Опоненти Тимошенко сподівалися, що восени або взимку все звалиться, і уряд Юлії Володимирівни з ганьбою піде у відставку, але цього, на щастя, не трапилося. Мало того, деякі бюджетоутворюючі галузі української економіки потихеньку нарощують виробництво. За два місяці 2009 року уряд зробив багато що для стабілізації ситуації в країні. Наповнюється, хоч і не так як хотілося б, бюджет, виплачуються пенсії, скоро зарплата бюджетникам буде підвищена. Безробітних, на жаль, стає більше, але динаміка не така загрозлива, як хотілося б деяким опозиціонерам.
Через два-три місяці ситуація ще більше стабілізується. У літні місяці традиційно знижується інфляція. Тоді народ складніше буде вивести на вулиці та майдани. Ось і поспішають регіонали. Хочу зауважити, що за даними опитувань громадської думки, які проводить наш центр, рейтинг Тимошенко коливається від 23% до 27%. І це в нашому регіоні, де безперечним лідером завжди (принаймні, в останні роки) була Партія регіонів. До речі, 2004 року, коли за Ющенка проголосувала чверть миколаївських виборців, він став Президентом України. Сьогодні за Януковича проголосували б на 10% миколаївців менше, ніж 2004 року.
Добре, давайте гіпотетично припустимо, що Тимошенко піде у відставку. Що буде тоді? Уряд Тимошенко продовжить працювати, але вже з неприємним префіксом «в.о.». Ще безглуздіше виглядають пропозиції провести дострокові президентські вибори. Адже й без них повноваження Ющенка закінчуються вже через кілька місяців. Так навіщо ж город городити?
Якщо регіонали в нинішніх умовах спробують вивести людей на вулиці й, не дай Боже, це спровокує масове безладдя в країні, в Ющенка може з’явитися реальна можливість ввести в Україні режим надзвичайного стану. Якщо це трапиться, що, загалом-то, малоймовірно, то про дострокові президентські і парламентські вибори регіонали можуть забути на невизначений час. Майдан 2004 року не повториться.
Євген ІЩЕНКО, керівник центру «Нова стратегія», Одеса:
Необхідно задуматися, чи існує така необхідність проведення дострокових парламентських виборів для ключових політичних гравців? Так, наразі рейтинг екс-спікера парламенту Арсенія Яценюка, для якого не становитиме великої проблеми формалізувати свою політичну силу, зареєструвавши її на основі документів однієї з уже існуючих політичних партій. Враховуючи те, що Яценюк зможе консолідувати значну частину помаранчевого електорату, прем’єр-міністра Юлія Тимошенко менше всього зацікавлена в проведенні таких виборів. Говорячи про заяву Партії регіонів стосовно необхідності проведення позачергових парламентських виборів, слід зазначити, що останні соціологічні дослідження показують, що Партія регіонів не зможе на дострокових парламентських виборах набрати більшу кількість депутатських мандатів, аніж вона має зараз. І в ПР це очевидно розуміють. До того ж, загострення протиріч у регіоналів показало організаційну неготовність партії до активних злагоджених дій у найближчій перспективі.
До того ж, незрозуміло, що буде з економікою та суспільством восени, коли мають відбутися дострокові вибори. Не виключений той факт, що кризові явища змусять так спрацювати виборчий механізм, що регіонали й БЮТ будуть самими невеликими фракціями в абсолютно новій Верховній Раді.
Тому всі заяви про можливості дострокових парламентських виборів — це блеф, самореклама. Мовляв, ми готові до парламентських виборів, тому що впевнені в перемозі у них. Просто Партії регіонів треба якось нагадувати про себе виборцям. Це радше говорить про кризу ідей у партії.
