Хаотичному будівельному бумові, як відомо, — ніщо не є перешкодою. Ні статус територій (один iз куточків Києва, який охороняється законодавством, за деякими даними, наприклад, віддали під будівництво як землю промислового призначення), ні реакція мешканців (які не завжди уявляють, як із черговим дивом архітектурної думки «під боком» їхнiх будинків співіснувати), ні навіть думки міжнародних організацій. І те, що остання містобудівна рада не підтримала пропозицію двох проектних організацій забудувати дільницю набережної Дніпра від моста метро до Поштового майдану житлом і офісними будівлями, вже лише через це можна вважати подією незвичайною.
Проект забудови за назвою «Набережна Євросоюзу» — довжиною близько 2,8 км і орієнтовною вартістю приблизно в 1,2 млрд. грн. Ним передбачене будівництво представництв 45 країн, що входять до ЄС: пропонувалося, за повідомленням Інтерфаксу, звести до 56 тис. кв. м житла, 28 тис. кв. м. офісних і 28 тис. кв. м торговельних приміщень. Згідно із задумом авторів, транспортне сполучення має здійснюватися восьмисмуговою автомагістраллю, над якою пропонувалося надбудувати покрівлю для організації пішохідної зони. З боку Дніпра транспортний коридор під покрівлею має бути відкритим, а в районі станції метро «Дніпро» можливе встановлення спеціального обладнання, яке вловлює вихлопні гази. Вертикальні зв’язки з «верхнім містом» думали організувати в п’яти точках — на Європейському майдані, на початку Петрівської алеї, в районі Маріїнського парку, станції метро «Арсенальна» і, можливо, в районі майдану Слави. На горішній кромці дніпровських схилів — спорудити нову культову споруду і п’ятиповерхову будівлю.
На думку начальника держекспертизи Анатоля Кармінського, «євронабережна» не в’яжеться навіть із тим єдиним містобудівним документом, який існує, — генеральним планом розвитку міста, де представлена тільки транспортна схема. Тому, зазначив він, для вирішення долі набережної та дніпровських схилів потрібно розробити проект детального планування цих територій та затвердити його на Київраді. Як сказав, за повідомленням Інтерфаксу, один із авторів генплану Володимир Чекмарьов, набережна є основною транспортною віссю, яка сполучає північний та південний райони столиці. Тому зняття з неї транспортного навантаження призведе до критичного збільшення транспортних потоків у центральній частині міста.
Нагадаємо, що вже сьогодні через щільність забудови історичної частини міста офісами й елітним житлом (що, природно, не могло не притягнути додаткову кількість автотранспорту) ситуацію в центрі інакше, як транспортним колапсом багато які фахівці не називають. До речі, про згадану забудову: навіть таким, більш концептуальним, ніж детальним документом, як генеральний план розвитку міста, передбачається, що місто ростиме вшир, а не переважно вгору й, за рахунок ущільнення — принаймні, два роки тому в Київпроєкті в цьому «День» переконували.
Однак про зауваження до проекту. Крім іншого, за словами В. Чекмарьова, для організації повноцінного руху транспорту сам бульвар доведеться «підносити» на 14—15 метрів. Більше того, сутність генплану — в стійкому розвиткові міста, як це заведено в цивілізованих країнах: мають дотримуватися принципу рівноваги між виробництвом, екологією, правильним облаштуванням міського простору і подібного. Через це в документі чітко зафіксовано збереження схилів як основного зеленого масиву міста.
Окрім екологічного аспекту, є й не менш важливий естетичний. По-перше, проект, на переконання архітектора Лариси Скорик, — «неймовірна суміш, яка ввібрала найрізноманітніші за стилем і часом елементи від ХVI до середини XX столiть». По-друге, він назавжди б відтяв дніпровські кручі від самого Дніпра. По-третє, згідно з пам’яткоохоронною постановою № 920, дніпровські схили мають статус зони особливого історико-культурного призначення. Про унікальність київського ландшафту нагадали й рік тому на виїзній сесії ЮНЕСКО, говорить архітектор: якщо ми хочемо, щоб самобутність столиці залишалася поміченою міжнародним співтовариством, за ландшафтом потрібно йти, а не «наступати» на нього. З урахуванням вищесказаного, той факт, що головне управління економіки Київміськдержадміністрації взагалі вирішило оголосити конкурс на таку масштабну забудову, вже здається дивним.
Нинішній головний архітектор Києва Василь Присяжнюк підбив підсумки обговорення так: для початку Києву потрібен проект детального планування міських територій, а вже потім усі інші проекти — щоб не наробити в столиці непоправних містобудівних помилок. Неодноразово говорилося про це, звичайно, й раніше, причому всіма: і тими, хто активно практикує в місті, і тими, хто на думку цих практикуючих, своїми критичними зауваженнями лише заважають «місто облагороджувати». Та часу і коштів на розробку документа так і не знайшлося — критики гадають, що зовсім не випадково. Наразі, щоправда, в наміри нового глави Головкиївархітектури заповнити законодавчі пропуски фахівці вірять, характеризуючи його як людину «принципову».
