Давнішня формула банкірів, яка стверджує, що гроші люблять тишу, все- таки діє. Хоч би як ми ще з весни переконували себе, що українська економіка винайшла щось своє, особливе й не реагує на політичну нестабільність, час засвідчив, що це не так. Це ми можемо простежити з поведінки нерозлучної макроекономічної пари — зростання ВВП/інфляція. 2003 року, коли на горизонті не видно було політичних бур, вона спрацювала узгоджено й упевнено. Якщо зростання ВВП становило 9,6%, то інфляція не вийшла за рамки 8,2%. Але далі наша парочка пішла, як то кажуть, в рознос. Президентські вибори й помаранчева революція 2004 року видали в економіку стільки децибелів, що при зростанні ВВП у 12,3% інфляція теж набрала обертів і досягла 12,1%. Потім був 2005 рік, коли гасла реприватизації практично задушили зростання економіки (ВВП 2,7%) і не дали спокійно існувати цінам (інфляція 10,3%). 2006 року були парламентські вибори, і хоча ВВП знову пішов угору (7,1%), інфляція змогла його наздогнати й перегнати — 11,6%. І, нарешті, нинішній рік, який запам'ятається, насамперед, позачерговими парламентськими виборами, теж не дав макропарі працювати в оптимальному режимі: сьогодні ми маємо 7,3% зростання економіки та 8,6% інфляції (причому до кінця року, на думку експертів, ВВП залишиться приблизно на такому ж рівні, тоді як інфляція, швидше за все, вийде за межі 10%).
Зараз добре було б зрозуміти, «куди подітися простому селянинові», який звик тримати свої кревні не лише в скляних банках і якусь копійчину на цьому заробляти.
Відповідь можна побачити й почути на виставці «Гроші ехро 2007». Власне, виставковийкомплекс давав нам цими днями розширену можливість для того, щоб визначитися з вкладанням чесно зароблених грошей, а також часу, що залишився по цій справі. Тут працювали ще чотири міжнародні виставки: аудіо-, відеотехніка та домашній кінотеатр; цифрове фото, відеообладнання та медіа технології, комп'ютерна техніка, цифрова периферія та мультимедіа; а також виставка комп'ютерних розваг — комп'ютерні ігри, ігри для консолей, мобільних телефонів та інших платформ. Можна припустити, що представлені тут ринки могли б поглинути всі вільні кошти країни, начисто позбавивши нас інфляції. Шкода, що головний покупець тут молодь, кишені й рахунки якої ще не настільки повні.
Тож заможних людей, а також ту частину молоді, яка прагне не лише задоволень, більше приваблювали банки, з їхніми кредитами й депозитами, а також інвестиційні фонди та компанії. Щоправда, банки, хоч і виглядали, як і раніше, надійно, але після інфляційної атаки, особливої уваги до себе не привертали. Хоч там як, а прибутковість банківських вкладень, яка сьогодні лише на декілька відсотків перевищує інфляційні тенденції, мало кого може привабити...
Дуже сильну позицію у битві за грошовитого клієнта отримали сьогодні компанії з управління активами, які стверджують, що щастя не в грошах, а в умінні ними розпоряджатися. Голова ради Української асоціації інвестиційного бізнесу Дмитро Леонов, звертаючись до учасників і відвідувачів виставки, застеріг їх від спроб вчитися управляти своїми коштами методом проб і помилок. Сухий залишок з усього, що тут говорилося про так звані інститути спільного інвестування, чимсь особливо новим не назвеш. «Хто не ризикує, той не п'є багато шампанського» — це головний висновок. А якщо перевести все це на тверезу мову фінансистів, то, згідно з їхніми обіцянками, фонди спільного інвестування, керовані компаніями з управління активами, принесуть у нинішніх умовах українським громадянам набагато більші прибутки, ніж банки. Але відкриті й інтервальні фонди, для яких характерні середні ризики, дадуть такий самий прибуток, тоді як найбільший прибуток буде в закритих фондах, створених для любителів ризику. Як сказав представник однієї з компаній, прибутки й ризики ходять у нас парами. Інший назвав навіть відповідні ризикам і реально отримані за останні роки відсотки — 62 і 143!
Проте справа не лише в ризиках, а й у майстерності, досвідченості, професіоналізмі та порядності людей, які беруться управляти нашими грошима. Переважно вони проти того, щоб приваблювати вкладників «магією чисел». Сьогодні вони на повну впроваджують нові стратегії, розробляють і обговорюють сучасні інвестиційні ідеї. Зокрема, в країні вже з'являються так звані індексні фонди. Віддача одного з них на початок лютого, як було сказано на семінарі, що проходив у рамках виставки, після виплати всіх зобов'язань становила 68,56%. А новий такий фонд, який розпочав роботу лише 15 березня, дав фінансовий результат 77,77%.
Отож Україна сьогодні вже в тій стадії, коли її мислячих громадян інфляція не може налякати до смерті. У країні достатньо фінансових інструментів, аби не лише зберегти, а й примножити кошти. Якщо, звісно, наважимося йти на якийсь ризик.
