Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Куди йдуть наші гроші...

21 вересня, 2000 - 00:00


Учора парламент заслухав урядовий звіт про виконання бюджету-99. У принципі, депутати констатували те, що добре відомо кожному з нас із власного досвіду — бюджет виконується вкрай погано. Але головне навіть не це. Бюджет поки ще не став топ-новиною для наших громадян. (Хоч кожен із нас — явно чи приховано, через ціну товарів і продуктів — сплачує податки, з яких і формується державний бюджет). Ну, хіба не цікаво дізнатися, куди спрямовуються наші гроші. Не кажучи вже про те, що і уряду, і депутатам варто було б знати думку платників податків, що потрібно фінансувати насамперед. Учора ми поставили киянам одне запитання: «Що саме повинно фінансуватися державою насамперед зі сплачених вами податків?»

Марiя ТАРАСЮК, військовослужбовець:

Головне для людини — це здоров’я. Тому я б хотіла, щоб податки використовували для фінансування медицини і, насамперед, на підвищення зарплати лікарям. Не даремно кажуть, що лікуватися задарма — даром лікуватися.

Віра КРАВЧУК, бухгалтер:

— Я щойно отримала свою першу в життi пенсію, але продовжуватиму працювати — на одну пенсію не прожити, адже мені її не досить буде навіть заплатити за квартиру. Кошти, зібрані як податки, необхідно використовувати для допомоги безпритульним дітям. Також за рахунок податків треба поліпшити утримання наших солдатiв в армії і збільшити зарплату офіцерам.

Володимир ТКАЧУК, консультант:

— Я вважаю, що допомогу потрібно надати тим людям, які все своє життя, свою молодість витратили на відновлення зруйнованого в роки Другої світової війни. Тоді люди жили ідеєю (не будемо говорити про те, правильна вона була чи ні), заради якої вони готові були пожертвувати здоров’ям. Людина, яка пропрацювала 30 — 40 років, втративши свої власні заощадження (вклади на книжках, знецінення грошей), сьогодні якщо не просить милостині, то збирає пляшки. Пенсіонери шукають роботу, але не можуть знайти, оскільки сьогодні і не кожен молодий може працевлаштуватися, — то що вже казати про людей похилого віку. Ось за це дуже прикро. На жаль, суспільство деградує, і наша старість буде виглядати набагато жахливіше. Моральні цінності втрачаються, втрачається повага до близької людини... Суспільство повинне триматися на трьох стовпах: здоров’ї, знаннях, спокійній старості — всьому тому, що впродовж життя повинне нас збагачувати, підтримувати і гарантувати, що на старості років ми будемо комусь потрібні, а не будемо викинуті на узбіччя життя...

Отар МОМІДЗЕ, безробітний водій, киянин:

— Мені 43 роки — а це, виявляється, вже забагато для того, щоб знайти роботу водія, — беруть тільки молодих. Коли мені пощастить знайти роботу і я буду отримувати зарплату й платити податки, то нехай ці податки використовують на ремонт наших доріг.

Юля СМИРНОВА, студентка консерваторії:

— Я ще не працюю, а отже, й не плачу податків. Але якби мені довірили розподіляти кошти, отримані від податків, то я б їх використала на фінансування освіти в таких розмірах, щоб вона стала абсолютно безкоштовною, включаючи не тільки саме викладання, а й підручники, необхідне обладнання. Частину грошей використала б на охорону здоров’я та відновлення пам’яток культури.

Василь РАБОШ, підсобний робітник:

— Сьогодні знайти роботу можна тільки у великих містах, і я приїхав сюди з Житомирщини на заробітки. Мене вразила кількість безпритульних дітей на вулицях Києва, в переходах, у громадському транспорті. В селі люди милосердніші, там таких нещасних дітей не зустрінеш. Пенсіонерам можуть допомагати їхні діти, дорослі люди й самі можуть заробити. А хто допоможе дитині? У мене самого двоє діточок. Стараюся забезпечувати їх усім необхідним. Усі кошти від податків віддав би на утримання безпритульних дітей.

Сергій ЛИТВИНОВ, генеральний директор компанії «Мінолта Україна»:

— Я виходжу з того, що держава — це момент у розвитку суспільства, вона є інструментом примусу і, зрештою, повинна відмерти. Тому розвивати треба не державу, а суспільство. Абсолютно очевидно, що насамперед за рахунок бюджетних коштів треба підтримати соціальні програми, тому що ніяке спонсорство цього не вирішить. Але найголовніше, що необхідно здійснити, — це нарешті запустити механізм ринкового функціонування економіки. Адже не секрет, що структурна перебудова, що сталася в країні за ці роки, велася самопливом. Тому замість сплачених мною податків я хотів би побачити реальні дії держави щодо створення сприятливих умов для розвитку ринкової економіки.

Газета: