18-річний борець із ЦСК ЗСУ Парвіз Касимов сміливо може записувати нинішній сезон до свого "золотого фонду". На килимі фінського Турку він став чемпіоном світу серед юніорів у категорії 56 кг.
Для Парвіза греко-римська боротьба - це десять років кропіткої праці за мудрими порадами старших. Будь-який юнак, котрий виріс в Азербайджані, прислухається до їхньої думки в цілковитій відповідності до традицій, і свідомо. Свій перший відкритий турнір честолюбний ленкоранець виграв у... 12. Тільки-но вступивши до Бакинського спортінтернату! Батько, відомий у їхніх краях тренер, переконував не вельми тішитися, а розучувати нові ходи в атаці й обороні. Через два роки, 1993-го, - перший приз на турнірі в Ірані.
- Невже так привчив себе до перемог, що будь-яке місце, нижче за перше, вважаєш осічкою? - запитав я в Касимова, пам'ятаючи колишнє його світове "срібло" (Будапешт-95) та дві європейські "бронзи".
- Просто в поєдинку все має бути рівним для обох. Минулого року в Софії став третім - припустімо????. Але в цьому червні, "на Європі", такий Стамбул мені влаштували...
- Парвізе, погодься, фаворит має бути до всього готовим у великому спорті.
- Мабуть, але навіщо "засудили" місцеві ж, турки, у півфіналі, коли боровся з Максимом Семеновим із Росії? За п'ять хвилин поєдинку примудрилися 5 разів поставити мене в партер. Після цього вирішив спересердя, - усе: покину спорт. Тож якби не мій юнацький наставник Багір Багірович Абдуллаєв та дядько Шаміль, не було б у вас приводу зараз брати в мене інтерв'ю.
- Але все ж, наскільки я чув, на чемпіонаті світу у Фінляндії ти взяв у Семенова дуже переконливий реванш!
- Так, у фіналі - з рахунком 4:2. Але на шляху до вирішального бою всі мої перемоги були взагалі, можна сказати, розгромні. Причому в першому ж бою мені вдалося здолати із рахунком 10:0 ні мало ні багато - чемпіона Азії серед дорослих.
- Як тобі в Україні без родичів - звик? І за яких обставин переїхав до Києва?
- У колі борців не повинен відчувати самотність. Найкращі мої друзі - це Віталій Сажієнко (призер юніорської першості Європи з карате-до) та Світлана Лисянська. У неї медалей чемпіонатів світу і Європи із самбо та дзюдо серед жінок - більше десяти. Мешкаю я нині разом із молодшим братом Махіром у квартирі свого старшого тренера Віктора Юрійовича Авдишева. Він, до речі, два роки тому мене й покликав виступати під прапором України. Тепер спробую потрапити до "дорослої" збірної. (На чемпіонаті України-97 у Тернополі Парвіз, який виступав за Київську область, завоював "бронзу" у вазі до 58 кг, а "золото" дісталося Олександрові Степаняну з Алушти. - Прим. ред.).
- А окрім турнірних завдань, які плани?
- Вступити до Університету фізвиховання. Ось ходжу на підготовчі курси. У цьому питанні також не можна від суперників відставати.
