Друга новина, прямо не пов’язана з першою, полягає у тому, що у тій же області передано до суду кримінальну справу стосовно посадових осіб однієї з шахт державної холдингової компанії «Луганськвугілля», яких обвинувачують у незаконному продажу вугілля. Не побоявшись ні Бога, ні кримінальної відповідальності, головний інженер і два працівники шахти отримали 700 тис. грн. незаконного прибутку. І такий факт, очевидно, у кримінальній статистиці далеко не поодинокий. За словами начальника департаменту боротьби з економічною злочинністю МВС України Віктора Литвиненка, з початку року міліція розкрила 848 злочинів у вугільній галузі, скоєних посадовими особами різного рівня. Збитки перевищили 16 млн. грн. Повернути державі вдалося лише 10 млн. грн. За словами В. Литвиненка, найбільш поширеними злочинами «вугільних баронів» є безпідставне кредитування і фінансування комерційних структур за рахунок бюджетних коштів. Зокрема, він нагадав, що у Львівській області порушено кримінальну справу стосовно керівництва державної холдингової компанії «Львіввугілля», яке незаконно, з бюджетних коштів, надало стороннім організаціям фінансову допомогу на 2 млн. грн. «У кожному вугільному регіоні країни ми документуємо факти сприяння і безпосередньої участі окремих керівників у розкраданні бюджетних коштів», — відзначив В. Литвиненко. Начальник департаменту також повідомив, що з 1 млрд. бюджетних гривень, виділених цього року на потреби шахтних підприємств, близько одного відсотка було розкрадено. «Негативні процеси у галузі набули масового характеру. Розкрадання бюджетних коштів у вугільній галузі призводить до збільшення заборгованості із зарплати і, як наслідок, виникнення соціальних проблем», — сказав В. Литвиненко.
У цьому плані звернення гірників Свердловська до Всевишнього виглядає цілком вмотивованим. У нинішніх умовах у вугільній промисловості виходить уже не діє приказка «на Бога надійся, а сам не зівай», яку шахтарям слід би інтерпретувати трохи інакше: піклуйся про свою безпеку і вимагай цього від свого керівництва.
Заступник голови ЦК профспілки працівників вугільної промисловості Валерій Мамченко у зв’язку з цим сказав «Дню»: «Ми до цього у даній ситуації ставимося як до нормального явища. Хоч розуміємо, що причина останніх трагедій на шахтах, звичайно ж, не у тому, що лави або забої не було освячено». Сьогодні вугільна галузь, за словами Мамченка, втрачає кадровий потенціал. А тут, на його думку, життя сотень людей часто залежить від дій одного працівника. «Щоб стати кваліфікованим гірником, — сказав Мамченко, — роки потрібні. Робота під землею — це знання, наука, а почасти навіть мистецтво». Але, як відзначив він, сьогодні кращі люди, грамотні фахівці шахти залишають (за зарплатою гірники на 17—18 місці), що не може не вплинути і на ситуацію з охороною праці: усе тримається лише на ветеранах, яким практично нікуди йти. Тому, продовжив Мамченко, усі ці трагедії програмуються суспільством.
За його даними, протягом останніх п’яти років ціна на вугілля збільшилася вдвічі, тоді як на все інше у п’ять-шість разів. «Сьогодні вугілля і шахтарі дотують всю економіку, — заявив профспілковий лідер, — а останній у цьому ланцюжку — шахтар, який невчасно отримує зарплату і страждає від відсутності надійної охорони праці». Звідси, на його думку, і крадіжки, і великі злочини, про які сьогодні доповідає міліція.
Шахтарські трагедії примусили уряд вжити радикальних заходів у галузі охорони праці. Було припинено роботу 74 шахт і майже 700 дільниць і виробництв, де виявлено значні порушення правил безпеки і загроза життя і здоров’ю працюючих. Однак зовсім незрозуміло, чи здатний цей аврал, пов’язаний насамперед з останніми трагедіями і численними людськими жертвами, кардинально змінити ситуацію. Можливо, країні взагалі не потрібне вугілля, оплачене людськими життями? Або ж, якщо виходити з того, що вугілля є основою енергетичного балансу країни, все-таки змінити до нього і людей, які його видобувають, ставлення суспільства?
Такий варіант все більше знаходить підтримку. Вирішення шахтарських проблем повинно залишатися одним з пріоритетних завдань у діяльності уряду, заявив Президент України Леонід Кучма і підкреслив, що «у цій ситуації Президент завжди на боці шахтарів». Уряду, на який так чи інакше лягає відповідальність і за охорону праці на вугільних підприємствах, і за добробут шахтарських сімей, заходи з наведення порядку даються набагато важче і вимагають ще й політичної підтримки парламенту. У зв’язку з цим прем’єр-міністр Анатолій Кінах пропонує Верховній Раді розглянути питання реформування вугільної галузі, оскільки цей процес «вимагає удосконалення нормативної бази». Прем’єр вважає, що складні структурні проблеми вугільної галузі «не повинні вирішуватися механічним закриттям відпрацьованих малорентабельних шахт». «Кількість лав, що відкриваються, обладнаних відповідно до сучасних стандартів, повинна перевищувати кількість закритих», — підкреслив А. Кінах. Як повідомив прем’єр, уряд продовжує працювати над реалізацією програми «Українське вугілля» (за 7 місяців нинішнього року на виконання вугільних програм виділено 1304,8 млн. грн.). Працює й аналітично-експертна група з формування бюджету вугільної галузі на 2003 рік. «Концептуальні підходи у цій роботі — це те, що збільшені кошти повинні бути спрямовані на розвиток, а не на споживання, а розвиток — це сучасне обладнання, нові рентабельні лави, жорсткі вимоги до безпеки і дисципліни, вирішення соціальних проблем», — вважає прем’єр. У його ланцюжку шахтар, звичайно, не останній. Якщо його не зроблять таким ті, хто має безпосередній доступ до бюджетних коштів, що виділяються на підтримку цієї багатостраждальної галузі.
