Такі результати прогнозних розрахунків, проведених Інститутом демографії та соціальних досліджень НАНУ й озвучених учора директором інституту Сергієм Пирожковим на міжнародній науково-практичній конференції «Демографічний розвиток України та пріоритетні завдання демографічної політики». Ні збільшення разових виплат із народженням дитини, ні поліпшення добробуту українських сімей не зможе зупинити депопуляційний процес у нашій країні, вважають фахівці. Більше того, цифру в 34,8 мільйона С. Пирожков назвав досить оптимістичною. Можливо, до 2050 року нас стане ще менше. «В Україні демографічна криза, й це загальновідомий факт. Криза триває з дев'яностих років минулого століття і триватиме й далі. Тенденція до зменшення чисельності нашого населення залишиться, — сказав С. Пирожков. — І ми повинні думати, яким чином розробляти демографічну стратегію в умовах депопуляції. Модель стабілізації кількості населення малоймовірна». Що ж нам при цьому пропонується робити? Перестати думати про кількість населення й більше звертати увагу на якість його життя. За великим рахунком, що страшного в тому, що в нашій країні житиме не 47 мільйонів, як сьогодні, а 34 мільйони 800 тисяч? Адже йдеться не про війни, а про зменшення народжуваності. Звичайно, сьогоднішня проблема полягає не тільки в тому, що не вистачає немовлят, але й у високій смертності. Насамперед про живих повинна піклуватися держава. «У світі зараз усе більшого поширення набуває так звана модель балансу, — розповідає С. Пирожков. — Оцінка населення робиться не за кількісними показниками, а за якісним потенціалом».
Чи чекає Україну виснаження трудових ресурсів? Треба продуктивніше використати сили, які є. Нагадаємо, в нашій країні поки що ще дуже високий рівень безробіття, ще є нерозкриті таланти й розробки.
До того ж, якщо державі вдасться підняти рівень свого добробуту, до нас, а не від нас поїдуть трудові мігранти. Що приємно, не тільки іноземні, але й наші, українські, в яких зникне потреба шукати щастя за кордоном.
Але все це в далекому майбутньому й у тому випадку, якщо нам вдасться подолати економічні труднощі. До речі, міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко відмовляється вірити прогнозам Інституту демографії та соціальних досліджень. «Прогноз пана Пирожкова мене лякає, — сказав Ю. Павленко. — Мені б хотілося, щоб у 2050 році громадян України було набагато більше. Ми на це працюватимемо». Працювати Юрій Павленко збирається за профілем свого міністерства — з сім'єю. Саме з проблемами сім'ї фахівці насамперед пов'язують спад народжуваності. Це і неналежне виховання, і втрата традицій, і неповні сім'ї, і незареєстровані шлюби, і високий відсоток розлучень, і зменшення будівництва соціального житла, і насильство в сім'ї, і як результат — високий рівень дитячої безпритульності... Боротися з усіма цими проблемами «сімейне» міністерство планує збільшенням різноманітних соціальних виплат.
Наскільки це може бути ефективно? Передусім, згідно з даними численних демографічних досліджень, зменшення народжуваності є наслідком зміни соціального статусу жінки, розширення сфери її позасімейних інтересів, збільшення її зайнятості. Звичайно, відсутність грошей також має значення при прийнятті рішення про народження дитини, але частіше за все жінки керуються критерієм «хочу — не хочу». «Якби ми чекали, поки досягнемо економічного благополуччя, то дітей так би й не мали», — часто доводиться чути від батьків і матерів сімейств, які успішно виховали кількох дітей і при цьому продовжують ледве зводити кінці з кінцями. А в економічно благополучних західноєвропейських країнах рівень народжуваності значно нижчий від українського. Загалом, експерти сходяться на думці, що нічого не поробиш. Нас буде менше. Залишається лише сподіватися, що 34,8 мільйона українців житимуть краще, ніж сьогоднішні 47 мільйонів.
ДОВІДКА «Дня»
За кількістю жителів Україна на сьомому серед усіх європейських країн місці після Росії, Туреччини, Великої Британії, Франції й Італії. І на п'ятому місці серед країн, які повністю знаходяться у Європі. Попередня демографічна криза була в країні в 30—40-х роках минулого століття. Її причини — масові репресії та Друга світова війна. Завдяки народжуваності, що залишилася на колишньому рівні, кризу 30—40-х було досить швидко подолано. Нинішня демографічна криза в деяких регіонах країни розпочалася ще в часи Радянського Союзу, а в 1993—1994 роках депопуляція охопила практично всі регіони України. Загалом за останній період кількість жителів збільшилася не лише в столиці, але й у деяких західних областях (Закарпатська, Рівненська, Волинська). Найбільше населення втратив Донбас.
Густота населення України — 80 чоловік на квадратний кілометр, найвища густота в Донецькій області — 183 людини на квадратний кілометр, а найнижча — в Чернігівській області — 39. Більш нiж двi третини українців проживають у містах. За період із 1959 по 2001 роки при прирості загальної чисельності населення в 15,7% чисельність міського населення зросла на 70,1%, а чисельність сільського поменшала на 30,1%. У всіх регіонах, окрім Криму, українці є найчисельнішою етнічною групою. Практично моноетнічна Тернопільська область, де українці становлять 97,8% населення. Найчисельніша етнографічна група — гуцули. Їх в Україні 21,4 тисячі, в основному на Івано-Франківщині.
