Сьогодні (27.05) в Таллінні розпочинається саміт президентів Естонії, Латвії, Литви, України та Польщі. Напередодні президент Естонії Леннарт Мері поділився в розмові з кореспондентом "Дня" своїм баченням сьогоднішнього й завтрашнього дня Європи.
- Які питання насамперед обговорюватимуться на саміті? Чи є зустріч певним демаршем у бік "антинатовської" Росії?
- Уже з перших днів відновлення незалежності ми прагнемо до того, щоб взаємовідносини між балтійськими країнами й Україною складалися якнайкраще. Таке бажання є й у Польщі. Так що наша зустріч могла відбутися й на рік раніше. Тому не треба вбачати тут якусь недоброзичливість щодо Москви. Для Естонії дуже важливо на основі норм міжнародного права мати добрі відносини з Росією. Ми вітаємо угоду, якої дійшли Генсек НАТО Хав'єр Солана і міністр закордонних справ Росії Євген Примаков. І не схильні тлумачити його як таке, що знову поділяє світ на зони впливу. Це колоніальне мислення ХІХ століття.
Стосовно України, її самостійність є дуже важливим чинником для створення стабільної Європи. Я не казатиму про те, що почуття наших народів один до одного завжди були братніми. Однак тільки на почуттях реальність не побудуєш. Проте якщо безхмарне минуле поєднати з добрими економічними відносинами, це дасть більший результат, ніж політика.
Я не знаю, якого висновку дійде Талліннський саміт. Адже нас поєднує не стільки географічна спільність, скільки спільність наших інтересів. І це важливіше за будь-які документи. Я не вважаю, що якась декларація може створити нову реальність - вона народжується сама, а ми вносимо поправки до неї.
- Пане президенте, як ви оцінюєте перебіг реформ в Естонії?
- Ми, естонці, розуміємо, що реформи могли б відбуватися швидше. Утім змінити психологію значно важче, ніж економіку. Однак ліпше бігти назустріч дощу - так ви отримаєте таку ж кількість вологи, але за коротший проміжок часу. І ви скоріше потрапите під дах, нап'єтеся гарячого чаю. Естонія швидко та вдало пройшла дуже болючі ділянки шляху. Одна з наших удач - те, що економічні відносини базуються на національній валюті. Ви маєте змогу наповнити кишені естонськими кронами і, наприклад, у Німеччині обміняти їх за офіційним курсом. Так, ми маємо проблеми - насамперед соціальні. Вони дуже боляче вдарили по пенсіонерах, вчителях. Нашим медикам неприємно усвідомлювати, що вони отримують у п'ятеро - десятеро менше, ніж їхні фінські колеги.
Не так швидко може переорієнтуватися на нові відносини сільське господарство. Хуторянину, селянину важко усвідомити, що йому вже не треба очікувати наказу бригадира або голови колгоспу, а необхідно самому приймати рішення й нести за них відповідальність. Проте нині й ці психологічні проблеми вирішуються. І в селі розпочався підйом, хоча й повільний.
Звісно, все за один раз зробити не можна. Але вже сьогодні ми є конкурентоспроможними на Заході, 60% нашого експорту йде до країн ЄС.
- Як ви вважаєте, яка структура - ЄС чи НАТО - користується найбільшою підтримкою естонського населення?
- Ми ніколи не протиставляли ці дуже важливі для нас структури. Естонія неодноразово заявляла, що готується стати членом обох організацій. Підготовка до вступу в ЄС та НАТО триває паралельно. Ми бачимо, що Північноатлантичний альянс відіграє дуже суттєву роль у збереженні стабільності у світі. Нам необхідне НАТО - гарант миру і стабільності. Тому що завжди є прагнення обійти труднощі в політичному й економічному житті країни якимись шляхами, котрі можуть спричинити конфлікти.
- Ви, син естонського дипломата, в 30-і роки жили й за кордоном - у Парижі, Берліні. Кілька років дитинства у Європі якось уплинула на ваше сьогоднішнє бачення демократії?
- Дрібні деталі того життя чудово збереглися в моїй пам'яті. Під час радянської окупації мені було смішно чути про закордон як про щось потойбічне.
Закордону як такого немає. Є різні культури, мови і звичаї. Так взагалі не можна думати: моя країна оточена закордоном. Росія має майже 20 сусідів, але це може означати - 20 добрих друзів. Я ніколи не забуду аеропорт у Монголії, де на розкішному панно міжнародних авіасполучень була тільки одна лінія "Улан-Батор - Москва".
Таллінн-Київ
Довідка "Дня"
Леннарт Мері народився 1929 року в Таллінні в родині дипломата й письменника Георга Мері. Початкову освіту отримав у школах Берліна, Парижа й Таллінна. 1941 року родину Мері депортували до Сибіру. Дозвіл повернутися на батьківщину Мері отримав 1946 року.
Леннарт Мері є автором книг про Сибір, радянський Ближній Схід та Арктику. Він також відомий як автор фільмів про долю фіно-угорських народів. Мері 1990 року став першим міністром закордонних справ, а 1992 року - першим президентом Естонії, що відродила незалежність. У вересні 1996 року був переобраний на другий президентський термін.
