Так уже вийшло, що я студентка з трирічним стажем. Є навіть студентський квиток і не менш студентська залікова книжка. А ще, якщо я буду добре вчитися й не «сачкуватиму» пари, держава обіцяє мені стипендію. Й уже не якихось там 17 гривень, а, коли вірити обіцянкам Президента, з 1 жовтня — цілих 25.
Хоч я й гуманітарій, але щомісяця (тижня й дня) всерйоз займаюся прикладною математикою — розподіляю свій «бюджет». Тобто складаю список необхідного мені в наступні тридцять днів, зіставляю з наявними фінансами і... викреслюю бiльшу частину списку. За всієї скромності запитів, загальний результат не радує. Кіло картоплі — гривня (якщо пощастить), такої ж ваги пакет рису, макаронів і гречки — 3, 2 і 3,5 одиниць у національній валюті відповідно. Цибуля — гривня за кілограм, морква — до двох. Близько 5 грн. за улюблену всіма, хто мешкає в студентських гуртожитках, тушонку, від 2 до 5 — за рибні консерви. Мовчу про теоретично щоденний хліб, жадане м'ясо, фрукти.
До того ж, не можна забути про найважчий розділ списку, що називається «побутове». У найневідповідніший момент (це коли грошей у кишені мінімум, причому часто абсолютний) закінчуються: а) мило — 3 грн., б) зубна паста — 2-6 грн., в) дезодорант — 5,5-12 грн., г) шампунь — від 4 грн. і д) відомі завдяки телебаченню навіть дошкільнятам «жіночі гігієнічні засоби». Залишається право вибору: ходити з нечищеними зубами або з немитою головою.
Найстрашніше підбивати підсумки. Склавши вищезазначене, отримую далеко не те щоб за 25, а й за 50 грн. Притому, що на кіло картоплі на місяць далеко не поїдеш. До речі, про «поїдеш». Ех... «бувають зайці сірі...». А ще, як не дивно, іноді хочеться поїсти смачно й забути про пісні макарони. А лікарі попереджають про низький гемоглобін і рекомендують гранати (в сенсі плоди) й іноді червоне вино (в сенсі хороше). Плюс дах над головою, навіть «гуртожитківський».
Ще нову стипендію в 25 гривень можна спробувати перевести в якісь інші одиниці, що мають попит у студентському середовищі. Приміром, у 16 пляшок пива або стільки ж пачок «Прими» й чотири пачки більш-менш надійних контрацептивів.
Гаразд, навіть у розвинутих країнах більшість студентів належить до небагатої, м'яко кажучи, частини населення. Адже все відносно. Залишимо почуття, що їх викликає фраза в зарубіжній газеті: «британські студенти відмовляються жити на 25 фунтів на тиждень». У них там ціни все ж вищі, може, цих грошей (тобто стипендії близько $200 на місяць) їм і справді замало. Але вони ж ще ухитряються влаштовувати собі тижневі поїздки на курорти Європи, заробляючи на це вдома протягом якихось двох місяців. Як у нас iдуть справи із «заробляти» — відомо всім. Ба більше студентам.
...25 років тому моя мама-студентка купила на свою першу стипендію золоту каблучку з рубіном. А мій тато-студент на свою стипендію щоп'ятниці водив маму в ресторан... Я також ношу золоту каблучку. Мамину.
