Прощання з Костянтином Петровичем відбудеться сьогодні в Будинку кіно з 13.00 до 14.00. Костянтина Степанкова поховають у с. Жовтневе Бориспільського району Київської області (там знаходиться дiм актора, й останні роки він вважав за краще жити в цьому селі, а не в київській квартирі).
К. П. Степанков — ціла епоха в українському кінематографі. На кіностудії ім. О. Довженка створено кращі фільми з участю Костя Петровича, які давно вже ввійшли до золотого фонду нашого кіно. Костянтин Петрович був людиною невгамовною, мудрою, могутньою, але його талант та хист повною мірою так і не витрачено. Протягом остан ніх років Кость Петрович мало знімався. Дуже переживав, коли на студії ім. О. Довженка практично припинилося кіновиробництво. Саме в цей момент загострилися його хвороби, але актор не любив скаржитися. Рідко погоджувався на інтерв’ю, вважаючи, що про минуле вже багато сказано та переказано, а новин у нього тепер мало. Ми з Костем Петровичем спілкувалися перед його 75-річним ювілеєм. Він був сповнений планів про майбутні зйомки. Такий мудрий і розсудливий у розмові, такий елегантний зовні: красива сивина, фасонисто пов’язана шийна хустка. У кутках очей веселі іскорки, лише голос трохи хриплуватий... Звістка про його смерть приголомшила. Чому, а головне — як — iдуть кращі? Нещодавно помер його друг, актор Броніслав Брондуков і ось ще одна непоправна втрата...
— Я шокований! Невже немає більше Костя Петровича, — не хотів вірити в сумну новину художній керівник Театру ім. І. Франка Богдан СТУПКА , якого трагічна звістка застала в Парижі. — Я Степанкова завжди вважав своїм вчителем: у житті, професії, хоча в нього як у педагога офіційно не вчився. Ще працюючи у Львові, в Театрі ім. М. Заньковецької, приїжджаючи до Києва, завжди зустрічався з Костем Петровичем. Неодноразово зупинявся в його гостинному домі. А скільки ми з ним тем обговорили. Він був дуже мудрою людиною, а як актор — суперпрофесіонал. Про Степанкова, як правило, говорять як про кіноактора, але ж він був приголомшуючим театральним майстром. Понад 12 років працював на сцені Театру ім. І. Франка. Так, у кіно він багато знімався. Можна сказати, що завдяки його таланту часто студія ім. О. Довженка здобувала нагороди на кінофорумах. У Костя Петровича був прекрасний талант партнера. Я можу пригадати свою першу кінороботу в фільмі Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». У тій картині ми вперше зустрілися зі Степанковим на знімальному майданчику. Я коли себе побачив на екрані, то не впізнав, хотів відмовитися від ролі. Але Кость Петрович сказав, що нічого страшного, просто треба грати на півтонах, а не користуватися великими мазками, як на театральній сцені, і другий дубль уже пішов...
Наша остання зустріч відбулася минулого року. Ми разом летіли на фестиваль презентувати серіал «Завтра буде завтра», в якому разом грали. За розмовами навіть не помітили, як прибули на місце... Невже я більше не почую його голос і не побачу Костя Петровича? Господи, я ж не встигну приїхати на похорон. Україну прийняли до Європейського театрального союзу, веду переговори, а потім мене чекають на зйомках. Через вашу газету хочу передати співчуття рідним і близьким Костя Петровича. Моя душа сумує разом із вами.
Багаторічна дружба пов’язувала Костянтина Степанкова з актором Лесем СЕРДЮКОМ .
— Мені важко говорити про Костя Степановича в минулому часі, — не приховував свого болю Лесь Олександрович. — На Костя Петровича завжди було можна спертися у скрутну хвилину. Багато разів Степанков допомагав мені не лише добрим словом, а й конкретною справою. Наприклад, коли я був без роботи, він посприяв, щоб я потрапив до штату кіностудії ім. О. Довженка. Ми були партнерами в багатьох картинах. Наприклад, у «Думі про Ковпака» Степанков грав головну роль, а я епізодичну, але зйомки тривали довго, і нам доводилося часто зустрічатися не тільки в кадрі, а й поза роботою.
Наші товариські стосунки поступово переросли в дружні. Особливо запам’яталися зйомки в миколайчуківському «Вавилоні ХХ». Саме там ми відчули, що однієї групи крові: Гаврилюк, Степанков, Брондуков, Миколайчук стали однією командою. Якщо я знав, що в фільмі зніматиметься Костя, одразу погоджувався працювати в стрічці.
Степанков був великим артистом, приголомшуючим партнером. Тільки своєю присутністю, часом одними очима, він давав такий імпульс, що навіть найскладніша психологічна роль тобі обов’язково вдавалася. Ви знаєте, хороших акторів багато, а талант партнера даний не кожному.
Для телебачення я зробив телесеріал діалогів «Із тими, кого люблю». Одна з серій знімалася на дачі Кості й Ади (Ади Миколаївни Роговцевої, актриси та дружини Степанкова. — Т. П. ) та була присвячена їхнім долям. Це була відверта розмова про життя, кіно, театр, про ті проблеми, які хвилювали акторів. Здавалося, ми стільки років знайомі, товаришуємо, що нового я можу про них дізнатися? Коли сам дивився запис, то був вражений, наскільки вони чутливі особистості, скільки знегод і ударів витримали, не зламалися...
Президент України Леонід Кучма та його сім’я висловлюють глибоке співчуття рідним і близьким видатного актора Костянтина Степанкова в зв’язку з його смертю. Про це повідомила агентству Інтерфакс-Україна прес-секретар глави держави Олена Громницька.
«День» висловлює співчуття вдові актора Аді Миколаївні Роговцевій, його дітям, внукам, друзям. Ми сумуємо разом із вами.
ДОВІДКА «Дня»
Костянтин Степанков народився 3 червня 1928 року в селі Печеськи Хмельницької області. Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Його педагогом був легендарний Амвросій Бучма. Понад три десятиріччя Степанков викладав у своєму рідному інституті. З 1998 року — викладач кафедри телебачення в Київському інституті культури.
Знявся в 78 фільмах, виконав понад 100 ролей у театрі та кіно. Найвідоміші його ролі — в фільмах «Як гартувалася сталь», «Захар Беркут», «Дума про Ковпака», «Білий птах з чорною ознакою», «Комісари», «Легенда про княгиню Ольгу», «Вавилон ХХ» тощо. Останніми роботами Костянтина Петровича в кінематографі були ролі в фільмах «Два місяці, три сонця», «Молитва за гетьмана Мазепу», серіалі «Завтра буде завтра». Його називали лицарем українського кіно.
Костянтин Степанков — народний артист України та СРСР, лауреат премії імені Ленінського Комсомолу, Державної премії України імені Довженка, перший лауреат премії імені Леоніда Бикова, з 1998 року — кавалер українського ордена «За заслуги» другого ступеня.
