Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Лiнiя бароко»

27 квітня, 2012 - 00:00
ЦЕ ПОЛОТНО, НАЗВАНЕ «ЧАСИ СТРАЖДАНЬ ХРИСТОВИХ», — ПО-СВОЄМУ УНІКАЛЬНЕ. ВОНО ДАТОВАНЕ XVIII СТОРІЧЧЯМ І НАЛЕЖИТЬ ПЕНЗЛЮ НЕВІДОМОГО ІКОНОПИСЦЯ. ЯК СВІДЧАТЬ АРХІВИ НАЦІОНАЛЬНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ, В КОЛЕКЦІЇ ЯКОГО ПЕРЕБУВАЄ КАРТИНА, ВОНА «ПОХОДИТЬ ІЗ МІСТА КОРСУНЬ КАНІВСЬКОГО ПОВІТУ КИЇВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ». БУЛА ПРИВЕЗЕНА ДО МУЗЕЮ ЙОГО ФУНДАТОРОМ МИКОЛОЮ БІЛЯШІВСЬКИМ 1910 РОКУ ПІСЛЯ ОДНІЄЇ З ЕКСПЕДИЦІЙ ВІДОМОГО МУЗЕЙНИКА. / ФОТО НАДАНЕ НАЦІОНАЛЬНИМ ХУДОЖНІМ МУЗЕЄМ УКРАЇНИ

Українське бароко — це український європейський ген. Національний характер. Одне із пікових культурних явищ. Українське бароко — це Мазепа. Масштабний проект Національного художнього музею України «Міф «Українське бароко», який, попри всі перипетії з керівництвом музею, не був скасований і триватиме все літо, показує Україну барокову — від минулого і до сьогодення. Європа, найімовірніше, може здивуватися, мовляв: «Звідкіля ТУТ ТАКЕ?» Тим більше після серії відмов європейських парламентів парафувати Угоду про Асоціацію Україна-ЄС та скасування візиту до України президента Німеччини. На такому тлі гасло Першого Київського міжнародного бієнале Arsenale «Україна в світі, світ в Україні!» звучить тим більше переконливо і потребує глибокого осмислення, а повернення спадщини української інтелектуальної еміграції, яка жила та працювала якраз у світовому інтелектуальному контексті, здається дуже важливим (детальніше про це — в матеріалах круглого столу «Дня»). Цей арсенал аргументів здається нам яскравим доказом європейськості українського гену, свідченням того, що, як писав наш видатний мислитель В’ячеслав Липинський (цього квітня минуло 130 років з дня його народження).

Газета: