Нині боротися з водою Україні допомагають держави, де, як виявилося, система упередження паводків та організація роботи під час стихійного лиха є набагато кращими за наші. Зокрема, це Польща, Італія, США. Вони пообіцяли в найближчі дні допомогти з водовідкачувальною технікою, «амфібіями», а також надати гуманітарну допомогу — одяг, воду, їжу. Як завжди, Україна виявилася не готовою до біди. Причина, а її називають практично всі експерти, — відсутність превентивної (попереджувальної) водогосподарської політики, а якщо простіше, — безгосподарність. Причому це стосується усіх служб, котрі нині працюють на Західній Україні в зоні екологічного лиха. Бо якщо розібратися, кожна з них, долучивши до своєї роботи науковців, могла б внести свій вклад у зменшення шкоди, яку нині завдала людям та державі стихія. У затоплених регіонах вона вже відступає, але натомість з’являється інша небезпека — харчових та інших отруєнь, інфікування, а отже, — епідемії дизентерії, гепатитів, тифу, навіть лептоспірозу. Експерти «Дня» розповідають, як людям вберегтися від небезпечних інфекцій, а державі — від такого масштабу наслідків стихійного лиха.
Олександр СВІТЛИЧНИЙ, головний державний санітарний лікар Чернівецької області:
— Наразі в області створено 57 бригад, які проводять дезінфекцію громадських і власних криниць. Це працівники відділень профдезінфекції та відділень санепідемстанцій, які працюють по дві особи на один об’єкт. Спочатку вони відкачують помпами воду з криниць, щоб вона повністю зійшла з землі, адже ніхто нічого не може зробити на ділянках, де територія повністю підтоплена. Також у всіх населених пунктах організовано водопостачання: питну воду привозять автомобілі місцевих комунальних служб. Здійснюється це за певним графіком, щоб люди знали, коли саме їм іти за водою. Сподіваємося, що до 10 серпня всі криниці будуть придатними для використання (а їх тільки на Буковині підтоплено понад 6 тисяч, у тому числі 600 громадського використання).
На всіх сільських радах, центральних магазинах, поштових відділеннях та клубах вивішені пам’ятки-звернення про те, як уберегти себе від імовірних захворювань: не використовувати воду із затоплених криниць, купувати у разі потреби магазинну воду, вживати її тільки після кип’ятіння протягом 15—30 хвилин. А також працівники санепідемстанції застерігають, щоб люди не купували продукти харчування на стихійних ринках. Оскільки найбільший продуктовий ринок регіону — Калинівський — повністю затоплений, дехто з громадян хоче скористатися ситуацією і виносить на стихійні ринки замулені овочі та фрукти, але купувати їх небезпечно.
Через страшенні збитки, які сталися в області через негоду (затоплено понад 20 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь), загинув урожай овочів. Сподіваюся, що цю проблему вдасться ліквідувати, бо наразі існує домовленість із Херсоном та Миколаєвом про доставку до нас овочів та фруктів.
Також у кожному населеному пункті працівники рятувальних бригад проводять із населенням роз’яснювальну роботу, нагадують, що перед уживанням усі фрукти та овочі обов’язково треба обдавати окропом, не забувати мити руки перед вживанням їжі. Щоб вирішити проблему із харчуванням постраждалих, ми плануємо відкрити громадські їдальні у школах. У плані водопостачання є вже певні результати: у селах уже створено по кілька громадських криниць, воду з яких можуть використовувати громадяни і для господарства, і для приготування їжі. Усе це робиться для того, щоб запобігти появі кишкових та інших інфекційних захворювань, у тому числі й лептоспірозу, адже наше завдання — не чекати, коли почнеться спалах епідемії, а уникнути її.
Тетяна ТИМОЧКО, заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги:
— Ми проаналізували ситуацію, яка склалася на затоплених повінню територіях і прийшли до висновку, що окрім того що потрібно проводити серйозні дії, пов’язані з екологічним відновленням регіону, не менш важливо переглянути превентивну політику держави. Її попередня політика стала однією з причин наслідків такого розміру, тому що від стихійного лиха не застрахуєшся, а водогосподарська політика має бути прогнозованою і превентивною. Довкіллю нанесена величезна шкода й однією з причин нещасть є те, що русла річок — зарегульовані: вони не можуть пропустити через себе таку величезну кількість води. Загалом водогосподарська політика, яку здійснює Держводгосп, є абсолютно застарілою та неефективною — такою, що й надалі буде спричиняти подібні випадки. Тому наші експерти пропонуватимуть уряду повністю переглянути водогосподарську політику в Україні: ставлення до річок, зокрема, малих річок у Західному регіоні.
Наразі всі затоплені території підлягають рекультивації — екологічному відновленню (своєрідній реабілітації) після повені. Значна частина території пошкоджена, в тому числі, об’єкти природозаповідного фонду, величезні території знищені і вони потребують серйозної наукової програми відновлення. Наші спеціалісти досліджують постраждалі території від повені ще з 1998 року, коли була велика повінь на Закарпатті. Ще тоді ми підняли проблему захисту території від шкідливої дії вод, ініціювали день уряду. На жаль, жодна пропозиція ВЕЛ щодо екологічного відновлення, які постраждали від повені, не були використані (авторами були знані науковці-гідрологи, фахівці з водогосподарської діяльності — професори та академіки, які все життя присвятили вивченню цих проблем). Це погано тим, що якби наші напрацювання були використані, ми б відпрацювали механізм — алгоритм поведінки в даній ситуації. А так виходить, що держава не прислухається до порад, що приводить до неефективного використання коштів: гроші по суті «закопуються», ситуація ж не змінюється. Нині ми здійснюємо виїзди нашої робочої групи у всі постраждалі регіони, а за два тижні підготуємо рекомендації для уряду. Думаю, що з часом наслідки повені будуть зліквідовані, на це потрібні величезні кошти. Ця територія так постраждала, що потрібно не менше, ніж 4—5 років на те, щоб при спільних зусиллях дуже багатьох організацій її відновити в повному обсязі. А деякі об’єкти неможливо буде відновити й за 10 років.
Тетяна МАЛЬКОВА, голова громадської екологічної організації «Зелене досьє»:
— Нині стихійне лихо Західної України оцінюють як надзвичайну ситуацію, проте з точки зору глобальних змін клімату — це нормальне явище. Існує ціла низка екологічних досліджень, які свідчать: чим далі, тим більше траплятиметься надзвичайних екологічних ситуацій в Україні та світі. Це можуть бути пожежі, паводки, у будь-якому разі усі ці ситуації є логічними у зв’язку з глобальними змінами клімату. Тому треба приймати певні захисні та попереджувальні заходи, тобто передбачати подібні ситуації і бути готовим їх ліквідовувати, що в Україні повністю відсутнє. Ми прогнозуємо, що Україну чекають різні за складністю та географічним положенням екологічні ситуації, але інше питання — чи готові ми до них? На жаль, в Україні не говорять про серйозні заходи боротьби із наслідками кліматичних змін. Перш за все треба вирішувати це питання на урядовому рівні, а не покладатися на сили місцевої влади. Треба розробити стратегії та концепції щодо зміни клімату, які повинні зменшувати вплив людини на навколишнє середовище, а також передбачати певні заходи до тих природних явищ, які, на жаль, уже є незворотними (ті ж самі повені, зсуви ґрунту, степові пожежі).
Восени минулого року відбулася конференція міністрів довкілля європейських держав із приводу глобальних змін клімату. Провідні екологічні агенції оприлюднили загальний огляд стану довкілля усієї Європи та запропонували низку порад щодо боротьби із наслідками кліматичних змін. По суті, науковці зробили попередження, щоб Європа готувалася до стихійних лих. На жаль, Україна проігнорувала цими порадами, а найважливіша з них — докорінна зміна екологічної політики. Пригадайте пожежу на півдні України минулого року — нині такі ситуації у південних та центральних областях можуть почастішати. Так само, як і повені у гірських регіонах, які завдають неймовірних збитків через порушення протистихійного господарювання: старі дерева, які утримували воду з гір, вирубали, а молоді, яких не так і багато, не в змозі прийняти весь удар на себе.
Щоб уникнути або полегшити збитки від нових стихійних лих, треба переглянути сільськогосподарську політику України і змінити підходи до господарювання. І хоча в Україні існують програми боротьби із стихійними лихами, але інша справа — наскільки вони ефективні? Слід зрозуміти, що такі явища, як липнева повінь у Західній Україні, будуть постійно повторюватися. Тому нині треба виносити на порядок денний розробку урядом нових методів попередження та уникнення подібних катастроф.
Анатолій ЯЦИК, директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем, інженер-гідротехнік, академік:
— Ми з колегами вже закінчили роботу щодо оцінки антропогенного навантаження на басейни Десни та Дністра, тепер маємо повне уявлення про формування в цих річках водних ресурсів. Також наразі залучені до розробки схеми комплексного використання охорони та відтворення водних ресурсів у басейні Дністра. Очевидно, що до кінця тижня у Чернівецькій та Львівській областях увійде в межу. Хочу наголосити, що у Вінницькій, Чернівецькій областях затопило ті місця, де люди, порушуючи чинні природоохоронні закони, зокрема, Водний кодекс, побудувалися в прибережних захисних смугах, у природоохоронних зонах. І найперше постраждали. Нагадаю, що гірські річки принесли в Дністер величезні обсяги води і нині через греблю в Дністровській ГЕС щосекунди скидається до 3,5 метрів кубічних води. З тим щоб не допустити переливу через дамбу, працівники ГЕС потім скидають її в буферне водосховище, з якого вона йде на території інших областей, зокрема, Одеської, та в республіку Молдова. Іншого виходу не було — тому що могли б виникнути проблеми на Дністровській гідроелектростанції.
Нині фахівці добре працюють на Дністровському водосховищі, також потрібно буде підключити буферне водосховище на території Молдови і нижче по течії — Біляївський водозабор для стримування води, щоб убезпечити від неї Одесу. Нині в одеситів є ще час аби підготуватися до великої води. Тому що та, котра тече Дністром — мутна, погіршеної якості, тож одеситам та жителям області потрібно запастися питною водою, а ще підготувати очисні споруди аби довести воду, яку можна використовувати в господарстві, до необхідної якості. Нині спостереження за якістю тієї води робити складно, бо позмивало всі водні пости. Цим мають займатися санітарні станції, Мінприроди, МОЗ. Бо коли вода вийшла не лише на заплаву, а затопила громадські території,і якщо на них були, не дай боже, склади гербіцидів чи пестицидів, то не виключене їх потрапляння у всі місця, куди далі води тектимуть — впритул до Чорного моря.
Якби в нас більше прислухалися до науковців, то ми б працювали на упередження. Наразі ми працюємо над такою програмою: якщо ми не звернемося до досвіду цивілізованого світу — не пісочком укріплювати дамбу, а 30—40-тонними металевими мішками, яким не страшні ніякі паводки — тоді можна буде говорити про безпеку. Нині у нас ще діють дуже старі правила експлуатації каскаду Дністровських та Дніпровських водосховищ. Наразі ми вже підготували нові: два роки ми домагалися отримати від молдовської сторони інформації щодо кількісних та якісних характеристик води — це дуже необхідно. На жаль, вони не тільки не давали її, а й вимагали коштів за інформацію. Думаю, що після цієї біди нам вдасться отримати необхідну інформацію і ми нарешті розробимо нові правила, щоб попередити такі небезпечні випадки. До того ж потрібно зробити аналіз всіх річок, які є в Україні — їхній екологічний моніторинг, провести укріплення, тому що паводки бували і на Поліссі, і на Волині. Є світовий досвід і на все ми можемо зробити розрахунки. Ще одна проблема: ми можемо прийняти хороше рішення, а виконати його на 5— 10%. Тому потрібно ще й вчасно виділяти кошти, щоб не було такого, як нині — на п’ять областей виділяються понад 4 мільярди гривень. Їх по троху можна було виділяти для здійснення роботи на попередження паводків — систематично і послідовно — тоді було б набагато менше шкоди як людям, так і державі.
ДО РЕЧІ
Разом із кримчанами на відновлювальні роботи до Косівського району вирушив власкор «Дня».
Рішенням уряду за кожним постраждалим від паводку районом було закріплено області Центральної, Східної та Південної України. Вчора представники Ради міністрів Криму вирушили до Косівського району, що на Івано-Франківщині. Саме за ним закріплена АРК. Робоча група на чолі з першим заступником голови Ради міністрів Криму Азізом Абдуллаєвим та у складі міністра будівельної політики Володимиром Ніколовим та заступником міністра агрополітики Олександром Балабасом має намір встановити, яка допомога та в якому обсязі потрібна косівчанам. Азіз Абдуллаєв зазначив, що Крим готовий надати будь- яку посильну підтримку, чи то оздоровлення дітей, чи надання продовольчих товарів. Від Міністерства будівельної політики керівництво Криму пообіцяло забезпечити Косівський район фахівцями, ремонтними та будівельними бригадами, технікою. Як стало відомо з попередньої телефонної розмови Азіза Абдуллаєва з керівниками району, в першу чергу потрібно відновити зруйновані мости, оскільки там ще досі залишаються відрізані від центру населені пункти.
На запрошення Ради міністрів АРК на Івано-Франківщину в складі робочої групи вирушив власний кореспондент «Дня» в Криму Микита Касьяненко. Він відслідковуватиме, як проходять відновлювані роботи в постраждалих районах та яку допомогу надаватимуть регіони співвітчизникам, що опинились в біді.
